Закоłот. Невимовні культи
- Автор: Кузнєцов Володимир
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-617-7585-20-5
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Закоłот. Невимовні культи». Краткое содержание книги:
Одвічна дилема Людини — який шлях є істинним? Per omnia saecula saeculorum, світ без кінця — чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?
На материнському кораблі «Сінано» — найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот, кривавий та безжальний. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне — як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини, що вже стали наріжним каменем історії людства?
— Ти хто? — спитав один з піхотинців.
Брідж не відповіла. Він поклав долоню в броньованій рукавиці їй на шию, натиснув. Гортань відгукнулась слабким хрускотом. Дихати стало важко.
— Ти хто?! — повторив піхотинець запитання.
— Інквізиторка! Вона інквізиторка! — вискнула Кассандра. Бріджит відчула жар під черепом, в очах потемніло від ядучої суміші жаху та гніву.
— Добре, — космопіх прибрав руку.
Після цих слів почалося справжнісіньке жахіття, бо вони прозвучали наказом. Заколотники стали зривати з Брідж одяг, якого й так було небагато. Його рвали, тягнули, ламаючи застібки, полосували лезами. Компресійне спіднє не піддавалося, боляче врізаючись у тіло, але нападники не відступали. Врешті щось тріснуло, тиск ослабнув. Поряд голосила Кассандра, було чути, як шматують її комбінезон. Щось вибухнуло, задзижчало — десь неподалік, за переділкою, завили сигнальні сирени. Хтось вдарив Брідж в обличчя, в очах спалахнуло червоним. Її підхопили, потягли, у голові в неї запаморочилося, її знудило. Хтось закричав від огиди, її смикнули, потім почали бити. Потужні удари прилітали звідусіль — по голові, по ребрах, животу й стегнах, руках і спині. Здається, її било одразу з десяток людей… Потужним вибухом спалахнув у голові біль — але урвався, не протривавши й миті. Темрява поглинула Бріджит О’Шонессі.
Адмірал споглядав на Декарта згори вниз, холодний та відсторонений. У тривожному, майже невротичному мерехтінні стереограм та моніторів його незворушність лякала. Капітан дивився на свого очільника, наче заворожений.
— Надмірне перевантаження контура відведення реактора, — хтось із місткових операторів наважився повернути капітана до тями. Декарт озирнувся.
Матриці вказували, що через аварійну зупинку рушія системи відведення енергії не витримували. Рубіновим спалахували показники порушень у системах живлення. Першими ластівками стали збої в утилізації тепла та клімат-контролі. Система теплового регулювання — одна з критичних — відреагувала на проблеми живлення вже за вісім хвилин після зупинки рушія.
— Є зв’язок з гросінженером Зіверсом? — запитав Декарт. — З’єднайте!
— Слухаю, пане капітане, — синтетичний голос Зіверса звучав дратівливо спокійно. Настільки, що здавався навмисно зухвалим, ба навіть глузливим.
— Се я вас слухаю, — процідив капітан. — Ви порушили мій прямий наказ, за що відповідатимете, присягаюся. Нині ж я хочу почути, як ви рятуватимете корабель. Процедури деактивації реактора ініційовані? Статус?
— НРІ показує вам те саме, що й мені, Декарте. Процедура аварійної зупинки не ініційована. Причина — ваше зволікання. Системи зовнішнього контролю пошкоджені, віддалене адміністрування неможливе, контроль над тринадцятим сектором втрачено сорок вісім хвилин тому. Я працюю над альтернативними варіантами.
— Ви мене звинувачуєте? — Декарт відчув, як від гніву перехоплює спазмом горло. — Ви порушили мій наказ! Ви поставили під загрозу материнську групу!
— Се була єдина можливість зупинити вторгнення. Можливість, про яку ви мали мені повідомити. Чи, радше, адмірал Окіта… Скажіть, капітане, ви знали, що роботи з поточного ремонту та обслуговування сингулярного реактора, які велися на марсіянських корабельнях, виконувалися лише за номінальної участі спеціалістів із Землі? Що в технічних звітах повно прогалин, а деякі статті витрат або не підтверджені, або спираються на неіснуючі роботи? Мене призначили на цю посаду вже по закінченні ремонтних робіт, і хоч я й бачив сі вади, але, як вірний син Імперії, подумав, що поважні люди вирішили трохи заробити… як воно завжди буває. Тепер я розумію, що насправді глибина й масштаб були значно більшими, і йдеться не просто про розпорошення військового бюджету. Базуючись на тих слідах, які мені вдалося знайти, я дійшов висновку, що відбулася зумисна перебудова реактора — чи частково пов’язаних з ним мереж та інфраструктури корабля. Шкода, що цілісну картину я побачив, здається, трохи запізно. Тепер усе, на що я здатний — се запобігти поширенню присутності ворога на облавку. Ви ж маєте спланувати операцію повернення контролю над тринадцятим сектором…
Декарт майже не розумів, що говорив йому Зіверс. Цей нахаба звинуватив його, капітана материнського корабля, в некомпетентності, ба більше — в тому, що Декарт за хабарі дозволив перетворити свій корабель на ворожий осередок! І хто висуває ці звинувачення? Вилупок-автоматон, що тільки-но ступив на борт! Це навіть не зухвальство, це…