Закоłот. Невимовні культи
- Автор: Кузнєцов Володимир
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-617-7585-20-5
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Закоłот. Невимовні культи». Краткое содержание книги:
Одвічна дилема Людини — який шлях є істинним? Per omnia saecula saeculorum, світ без кінця — чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?
На материнському кораблі «Сінано» — найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот, кривавий та безжальний. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне — як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини, що вже стали наріжним каменем історії людства?
— Так.
— Веди.
— Але…
— Заткнися і веди, каос тебе жери!
Вони вибиралися до транспортного габу десь пів години. Пів години холодним каналом, яким треба було повзти навкарачки, чіпляючись головою за якісь труби чи ферми, перелазити через кабельні лотки, оминати якісь кутасті коробки…
— Як тебе звати, дівчино? — Бріджит уже незмога було слухати, як крекче і стогне холодне корабельне нутро.
— Маат Кассандра Зервас, пані інс…
— Марсіянка?
— Так, інспекторко, я…
Брідж тільки тепер зрозуміла, що дівчина й справді зависока — не така як Боген, але точно більше двох метрів. Зріст важко було оцінити у вузькому тунелі, де вони просто не могли стати поряд, та й інших орієнтирів для порівняння не було. Ще й скафандр приховував статуру…
— Знову клята марсіянка! Усюди на цьому клятому кораблі марсіяни, немов землян уже взагалі не лишилося! — Брідж, зупинившись, люто вирячилась на дівчину. Та зіщулилася, наче намагаючись уникнути того погляду.
Але лють інспекторки раптом, без жодних на те підстав, поступилася безглуздим дитячим веселощам.
— В академії я читала, що за часів Старої Імперії на цьому кораблі служили тільки вихідці з метрополії, — пирхнула Брідж, ледь стримуючи сміх. — Чистокровні діти Священних островів, носії чистої крові. Маячня якась… Замість відбирати кращих звідусіль, набирали будь-кого, аби тільки «правильного» походження… І як це їм допомогло?
Власна промова, що балансувала на межі єресі, збадьорила її — вона наче повернулася в студентські часи, легкі та вільні. Бріджит не могла зупинитися, немов її прорвало:
— А тут ледь не навпаки… «Сінано» готували до походу на Марсі, добирали екіпаж, комплектували… брали те, що було. Ти відколи на ньому служиш?
— Як вийшла з орфанажу…
Не втримавшись, Бріджит розреготалася:
— Дівко, невже ти гадаєш, що я на око можу визначити твій вік? На такі запитання маєш відповідати цифрами. То скільки? Рік, два? Навряд чи більше… Сліпий дурень-бог мені свідком, істинно се Narrenschiff, Корабель дурнів… Ні, не відповідай. Не цікаво. Ну ж бо, повзи далі! — вона штурхнула Кассандру в стегно. — Тільки не мовчи… нудить від мовчанки…
Брідж не хвилював стривожений вигляд Кассандри, як і власні переміни в настрої. Вона зустріла дівочий погляд новим стусаном, але та так і не зрушила з місця.
— Уже прийшли…
Транспортний габ цього сектору складався з трьох палуб, поєднаних з трьома лініями монорейки, що відходили по спіралеподібних тунелях: дві майже паралельно, одна — під кутом униз, від центру до зовнішніх палуб. Так, це точно був одинадцятий — один з вузлових секторів, місце розташування центрального юніту НРІ. Так, Новий розум володів розподіленим інтелектом, але, наскільки розуміла Бріджит, він таки мав щось на кшталт головної серверної. Взагалі у відкритому доступі про НРІ було дуже мало інформації, і поширення її суворо контролювалося. Але в герметичному просторі корабля втримати щось в цілковитій таємниці було неможливо — він набагато краще утримував інформацію від виходу назовні. Але НРІ був особливою справою. Про нього навіть екіпажу відомі були самі плітки та гіпотези.
Бріджит уторопала, що Кассандра застигла та вже певний час навіть не намагається зрушити з місця чи якось пояснити затримку. Відчувши нову хвилю люті, Брідж проштовхалася повз неї, втиснувши дівчину в ґратчасту стінку каналу. Ніздрі залоскотав сморід паленого. Не зважаючи на нього, Брідж прочинила ґрати і зіскочила на палубу.
Бій, що тривав тут, був, мабуть, коротким. Сліди крові, сліди гару. Труп, майже такий самий, на які перетворилися Боген та Вукмір, тільки з глибокими дірками в грудях. Роззявлена пащека, вирячені очні яблука запеклися і зморщилися ледь не до розміру квасолин. Ще рештки, певне, розірвані вибухом: понівечені кінцівки, вистрочені уламки кісток, вивернуте назовні черево, кишки — обвуглені скалки, розкидані навкруги.
— Каос тя жери… — Бріджит роззирнулася. — Що тут трапилося?
— Не знаю, — Кассандра теж спустилася, але трималася поблизу до виходу з каналу. — Я чула постріли…
— А ти вчасно заховалася, дівко… — О’Шонессі, боса, перелетіла до найближчого поруччя. — Як так?
— Мене відрядили…
Закінчити Кассандра не встигла. В одному з тунелів монорейки щось заворушилося, почувся глухий рик, підхоплений та посилений відлунням.
— От курва… — Бріджит завмерла, рвучко озираючись.
Космопіхи були тут зовсім недавно, про що свідчили стріляні гільзи та сліди крові — темно-червоні намистини рясно розсипані навколо. Але не було ані трупів, ані залишеної зброї. Наче вони відбили напад і відступили…