Балтазар прибуває в понеділок

— Чому?

— Було якесь передчуття. Передчуття небезпеки.

— Справді, було таке передчуття?

— Так, якщо врахувати той факт, що сьогодні я ось тут, перед вами. — Він зітхнув і замовк.

— Продовжуйте, будь ласка!

— Ось що сказала вона далі; «Пане Бакалу, мені загрожує велика небезпека, хоч поки що не скажу, яка саме. Найбільш через півгодини ви одержите пакунок, у якому буде маленький апарат. Я вас благаю використати його так, як я вам скажу по телефону після того, як мені скажуть, що він уже у ваших руках. Я вас ще раз питаю: чи згодні мені допомогти?» Я знову запевнив її, що згодний. Рівно через півгодини я почув дзвінок біля дверей. Мені принесли пакунок.

— Хто приніс?

— Хлопець, який не взяв навіть чайових.

— Ви могли б його мені описати?

— Зовсім ні. Повірте, я його майже не бачив, так мені було цікаво дізнатися якомога швидше про те, що в пакунку. І що ж я там знайшов? Малесенький приймач. Ви уявляєте моє здивування. Та це продовжувалось лише одну мить, бо одразу він мене, як спеціаліста, зацікавив, і я почав його розбирати. Ця справа мене так захопила, що я зовсім забув, що мені щохвилини можуть подзвонити.

— Якої держави був апарат?

— На ньому не було ніякої марки. В усякому разі, його зроблено не в нас.

— Яким вам здався той апарат як спеціалісту?

— Хороший, навіть дуже хорошим. Я склав його знову. Коли скінчив, задзвонив телефон. Це була вона. Її перші слова були: «Гадаю, ви знаєте, яке призначення апарата, одержаного вами?» — «Звичайно», — відповів я їй. «І вам, певне, цікаво знати, з якою метою я вам його надіслала?» — «А вам на моєму місці хіба не було б цікаво?» — відповів я. «Було б, так», — визнала вона. «Так от, настав час, щоб ви дотримали вашої обіцянки, тобто врятували мене від небезпеки, в якій я перебуваю. Небезпеки, я сказала б, смертельної. Апарат настроєно на певну хвилю. Глядіть, не міняйте її. А тепер, — продовжувала вона, — буде найдивніше: ви підете на бульвар Ронделулуй, станете через дорогу навпроти будинку номер шість, завтра, у вівторок, а потім ще в четвер і в суботу по обіді між п’ятою й дев’ятою годиною вечора. Думаю, у вас добра пам’ять. Так?» — «Так», — підтвердив я, бо в мене дійсно прекрасна пам’ять. «У якомусь будинку по цій вулиці відбуватимуться якісь розмови. Мене цікавить зміст тих розмов, але не взагалі. Мені цікаво, — і ви повинні бути дуже уважні,— дізнатися якомога детальніше про все, що говоритимуть там про якогось Балтазара. Дивіться ж, не забудьте — Балтазар!».