А листя падають...

Хто плює собі в душу, Бо мислити лінь, Хто любов золоту На гординю міняє, А з роками шукає Загублену тінь. Я таких би судив Хто красу свого тіла Схоронив в непокорі, Зневажаючи світ, Хто вам дав право, Скажіть зачерствілі, В двадцять два роки Старіть? 31.5.1967 р. ЦВІТУТЬ ВОЛОШКИ Цвітуть волошки сині - сині В твоїх очатах, як в житах, А в серці біоструми дивні Таке вчинили, просто - жах. Що, якби ти тоді у душу Змогла просунуть кулачок, То, запевняю, що від нього Лишився б попелу пушок. 26.6.1983 р. А ЛИСТЯ ЛЕТЯТЬ Я чую, як роки проходять Й, мов, листя летять в океан, Ось скоро й останній зірветься Й прощай, 'дорогенький Іван'. І того ніхто вам не скаже, Куди їх вітри понесуть, Тому ото, хлопці, й кохайтесь Ще поки кохані живуть. І ти не соромсь обнімати, І ти не соромсь цілувать, Як нас у дитинстві матуся, А нас було в матері - п'ять. І серце ще більше кохає, Бо в ньому, немов динаміт, Який вас постійно шукає, Мов каже всім: в дім мій зайдіть. 19.10.1968 р. НОТИ КОХАННЯ Як не цінили ми тих днів, Коли душа не знала втоми, І замість того щоб кохать - Ми як сурки сиділи дома. Як не цінили ми тих днів - Коли душа, як птах літала, І замість - щоб на скрипці грать - Вона палаци будувала. Й сьогодні соромно мені, Що в голові було, як в бодні, Що стільки скрипочок було, Та не зіграв я ні на жодній. Та винні в тім не ти, ні я, І винні в тому не бажання, А те, що бідними були, Й не знали справжніх нот кохання. Сьогодні все у мене є, От тільки жаль - нема здоров'я, І я б за нього все віддав, Те що нажив роками кров'ю. 20.8.2007 р. ОРДА Вірить не хочеться, що скоро До мене теж прийде біда, І як було колись на Київ - Навалиться страшна орда. Яка пооре борозенки Попід очима на лиці, І вже тоді ніхто ніколи Вас не запросить на млинці. 19.8.2003 р. ВАЗА ЩАСТЯ Квіти рву із посмішок дівочих Й в серце-вазу ставлю той букет; І чим більше рву їх - більше хочу, Бо вони чарівні, як сонет. І нехай говорять - я безтактний, Що мораль міняю на любов; Із весною я завжди в контакті, Цвіт тюльпанів - то моя там кров. І чому себе дурити мушу, Що життя безмежне, як блакить, А якщо життю і завинив хто?- То лиш той, хто лінувавсь любить. Так що не сором мене, кохана, Що люблю я інших і тебе, Бо від неба синього я п'яний, Хоч п'янить і небо голубе. І нехай говорить хто що хоче! Впевнений: любов - то благодать, Бо вона завжди кохання хоче І йому не зможе відказать. То ж, якщо я чим і винуватий?- Тільки тим, що всіх недолюбив, Все ж, нехай не сердяться кирпаті, Вазу щастя я ще не розбив. 1.4.1978 р. У ВСІХ СВІЙ ЧАС Одне цвіте, а інше - відцвітає, Такий закон - у всіх свій час і мить, І кожен мить свою чекає - Щоб людству й Богу послужить. 3.4.1990 р. ЯКЩО ТИ ЛЮБИВ Тебе не ждуть і ти не жди, Бо час, на жаль, не жде, І квіти рви! Не зірвеш ти - То інший хтось зірве. І щоб в житті ти не робив, Але якшо любив, Як з честю й гідністю дружив - Ти в світі вірно жив! 1.7.1978 р. РОЗДУМИ ПРО ЛЮБОВ Любов, як поле волошкове, Куди не кинеш зором - синь, То, мов роса вона медова, А то, немов гіркий полинь; А то вона така, як море,- Яке вирує і шумить, То тягне вас вона у гори, Ніби про щось поговорить. Яка вона? - Ніхто не знає. Це, ніби гра у проферанс: Коли сідаєш грать й не знаєш, Чи є у вас на виграш шанс? Любов, немов туман ранковий: Він або є, або - нема, То, мов вона весною манить, А прийдеш - скрізь зима й зима. Любов така і не дивуйся, Але, щоб вічно вам везло - То краще, хлопці, не женіться, І вас тоді обійде зло. 26.2.1975 р. СИНІЙ ПТАХ Горить вогонь мого кохання