Тягар пристрастей людських

Потім до кімнати увійшла міс Вілкінсон, котра спочатку трималася осторонь, аби Кері змогли привітатися з племінником.

— Це — міс Вілкінсон, Філіпе, — представила її місіс Кері.

— Блудний син повернувся, — сказала жінка, простягаючи руку. — Я принесла блудному синові троянду для петельки.

Із веселою усмішкою вона пришпилила до Філіпового пальта троянду, яку щойно зірвала в садку. Він почервонів і відчув себе дурником. Він знав, що міс Вілкінсон була донькою останнього священика, якому прислужував дядько Вільям, а доньок священиків він за своє життя побачив немало. Вони носили погано пошитий одяг і грубе взуття. Зазвичай доньки священиків убиралися лише в чорне, адже дитячі роки Філіп провів не в Східній Англії, а в Блекстейблі, де жінки з релігійних родин не полюбляли нічого кольорового; волосся вони зачісували абияк і різко пахнули накрохмаленою білизною. Жіноча грація вважалася серед них чимось непристойним, і всі вони мали однаковий вигляд, незалежно від віку. Їхня релігійність була агресивною, наче тісний зв’язок із церквою дозволяв поводитися з рештою людства дещо авторитарно.

Міс Вілкінсон була геть іншою. Вона одягла білу муслінову сукню з візерунком із невеличких веселих букетиків квітів, ажурні панчохи і гостроносі черевики на високих підборах. Оскільки Філіп був недосвідченим у таких справах, йому здавалося, що жінка вишукано вбрана, — він не помічав, що сукня дешева й надміру претензійна. Волосся міс Вілкінсон було зібране у вигадливу зачіску, а один акуратний кучерик лежав на чолі — чорний, як воронове крило, блискучий і міцний, здавалося, ніщо не зможе його розкуйовдити. Жінка мала великі чорні очі й трохи загнутий донизу носик; у профіль вона нагадувала хижого птаха, але в анфас її обличчя було привабливим. Міс Вілкінсон часто всміхалася, проте мусила зважати на свій великий рот і намагалася приховати крупні жовті зуби. Але найбільше Філіпа збило з пантелику те, що вона була щедро напудрена; хлопець дотримувався досить строгих поглядів щодо жіночої поведінки і гадав, що справжні леді ніколи не пудряться; однак міс Вілкінсон, безсумнівно, була леді, адже походила з родини священика, а священнослужителі завжди джентльмени.