Тягар пристрастей людських

— Ох, як огидно. Чому ти не казав мені?

— Це не мої справи, — відповів служник, повільно знизавши плечима.

— Я гадала, що добре тобі плачу. Йди геть. Іди.

Він незграбно потягнувся до дверей.

— Мамо, вони повинні з’їхати, — вирішила Анна.

— А хто платитиме комірне? І не забувай про податки. Добре тобі казати, що вони мусять виїхати. Якщо вони виїдуть, я не зможу сплачувати рахунки. — Жінка повернулася до Філіпа, сльози текли по її обличчю. — Ах, гер Кері, ви ж нікому не розповісте про те, що почули? Якщо фройляйн Фьорстер, — це була голландська стара діва — якщо фройляйн Фьорстер дізнається, вона одразу поїде звідси. А якщо вони всі поїдуть, нам доведеться зачинити будинок. Я не матиму коштів на його утримання.

— Звісно ж, я нічого не розповім.

— Якщо вона залишиться тут, я з нею не розмовлятиму, — попередила Анна.

Того вечора фройляйн Цецилія, трохи рум’яніша, ніж зазвичай, і з упертим виразом обличчя з’явилася за столом вчасно; а от гер Санґ довгенько не з’являвся, і Філіп уже на хвилинку подумав, що він збирається уникнути осуду. Але китаєць нарешті прийшов, широко усміхаючись і підморгуючи своїми маленькими очицями, та вибачився за спізнення. Він, як завжди, наполіг на тому, аби налити келих мозельського фрау професорші й запропонував скляночку фройляйн Фьорстер. У кімнаті було страшенно спекотно, адже грубку палили цілісінький день, а вікна відчиняли рідко. Еміль шпортався, обходячи кімнату, але якимось чином спромігся обслужити всіх швидко і в правильному порядку. Три літніх пані сиділи мовчки, усім своїм виглядом випромінюючи несхвалення; фрау професорша ще не заспокоїлася після ридань, її чоловік був мовчазний і пригнічений. Розмова не клеїлася. Товариство, з яким Філіп так часто проводив час, сьогодні здалося йому просто жахливим: у світлі двох ламп, що звисали зі стелі, знайомі обличчя виглядали зовсім інакше, і хлопець відчув якийсь незрозумілий неспокій. Він зустрівся поглядом із Цецилією і подумав, що дівчина дивиться на нього з ненавистю і викликом. У кімнаті було задушливо. Здавалося, що тваринна пристрасть цієї пари турбує кожного присутнього; повітря повнилося східною розбещеністю, тонким ароматом ритуальних паличок і таємницею прихованих гріхів, дихалося важко. Філіп відчув, як пульсують на скронях жилки. Він не міг зрозуміти почуття, яке охопило його, — надзвичайно привабливе, та водночас гидотне й жахливе.

Так тривало кілька днів. Повітря загусло від неприродної пристрасті, яку помічали всі навколо, і нерви маленького товариства, схоже, були на межі. Лише гера Санґа нічого не обходило; він залишався так само усміхненим, привітним і ввічливим, як завжди: важко було сказати, що означала його поведінка — тріумф розвиненішої цивілізації чи Схід таким чином демонстрував своє презирство розчавленому Заходу. Цецилія поводилася погордливо й цинічно. Урешті-решт терпець увірвався навіть у пані професорші. Її чоловік із брутальною прямотою пояснив можливі наслідки інтрижки, виставленої на загальний огляд, і жінку накрила хвиля паніки: вона збагнула, що скандал, який нікому не вдасться приховати, зіпсує для цілого Гейдельберга її добре ім’я і пристойну репутацію її пансіону. Напевно, раніше фрау професоршу засліплювали власні інтереси, і такий розвиток подій не спадав їй на думку; а тепер вона мало не втратила розум від усеохопного жаху, і родичам ледве вдалося завадити їй тієї ж миті вижбурнути дівчину на вулицю. Анна попіклувалася про те, аби дядечкові в Берліні написали обережного листа з пропозицією забрати дівчину до себе.