Ірка Хортиця — надніпрянська відьма
- Автор: Волинська Ілона, Кощеєв Кирило
- Серия: Ірка Хортиця #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Веста: Видавництво «Ранок»
- ISBN: 978-966-08-1693-0
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма». Краткое содержание книги:
Одна справа — насміхатися з подруги, яка так хоче стати відьмою, і зовсім інша — рятувати її від суперниць, які прагнуть відібрати відьмин дар разом із життям.
Чи зможе пройти всі випробування звичайнісінька дванадцятирічна дівчинка — яка випадково дізналася про власну чаклунську силу — Ірка Хортиця? Адже справжнє життя відрізняється від чарівних книжкових казок й у ньому насправді існують і страшні перевертні, і люті песиголовці, і мерці, що постали з могил, і домові, і русалки, і… могутні відьми!
— Підійди! — покликала відьма, і Тетянка пішла назустріч бабусі.
Стара відьма й собі подалася вперед, поклала руки Тетянці на плечі. Її рот був роззявлений, неначе вона збиралась співати. Пальці хижо вп’ялися в худі Тетянчині ключиці, Дівча скрикнуло від болю, її обличчя зробилось здивованим, як у людини, що раптово прокинулась у незнайомому місці. Вона ошелешено витріщилася на бабусю, що висіла над нею з роззявленим ротом, нетерпляче знизала плечем, намагаючись звільнитись, потім смикнулася… Але Ольга Вадимівна міцно її тримала. Від її рук розходились колючі розряди блискавок, обвиваючись довкола Тетянки, упиваючись їй у плечі, у груди, в обличчя…
— Мені боляче! — скрикнула Тетянка.
— Ану відпустіть її! — закричала Ірка, поспішаючи подрузі на допомогу.
Спалахнув вогонь, і удар неймовірної сили відкинув Ірку назад.
Танок блискавок посилився, вони проймали Тетянку наскрізь. Густа мережа електричних дуг обплела світловолосе дівча. Здавалось, що її тіло саме почало світитися. Біль став нестерпним. Тетянка відчайдушно закричала.
І тоді з рота й очей відьми в Тетянку увійшов потік зеленого мерехтливого полум’я. Потік відьмацького вогню, що входив у Тетянку, був переплетений тонкими червоними нитками. Із жахом і відразою Ірка зрозуміла, що це кров, відьмацька кров!
Тетянка вже не пручалась, вона обвисла в пазурах старої відьми. Ольга Вадимівна схилилась іще нижче, притискаючись до дівчинки чолом. Стався ще один спалах, що на мить сховав їх обох у розбурханому полум’ї.
— Я вільна! Вільна! — переможним прапором здійнявся в небеса крик старої відьми.
Коли Ірка прибрала руку від засліплених очей, усе вже скінчилося. У відблисках пожежі було видно два тіла, що безсило лежали на мокрій траві.
Розділ 5
Купальська ніч триває,
а неприємності лише починаються
Гілля зашелестіло, розсунулося, і на галявину висипали відьми. Попереду, у супроводі Алли, що нестямно верещала, летіла Оксана Тарасівна. Її високі підбори відстукували по землі швидкий дріб, а зачіска була геть розпатлана. Слідом за ними стрімголов біг цілий загін дівчаток.
З іншого боку мчала Стелла. Вона давно загубила свої калоші, але ніхто навіть і не думав їх шукати. Усі три старі роблені відьми щільним кільцем оточили хазяйку, готові боротись не на життя, а на смерть.
Обидва відьмацькі угруповання спинились, помітивши у відблисках палаючих руїн на траві два тіла.
Усі довго стояли мовчки. Нарешті, Стелла, неначе знехотя, зрушила з місця й на своїх тумбоподібних ногах пошкандибала до двох тіл. Спочатку вона обійшла Ольгу Вадимівну, а потім схилилась над Тетянкою.
— Ану подивись-но на мене, дівчинко! — лагідно-напруженим тоном попрохала Стелла.
Тетянка тихо застогнала, заборсалася, повільно звелася й піднесла тремтячі руки до обличчя…
Усі відьми дружно зойкнули. На руках, обличчі, плечах Тетянки, поступово згасаючи, виблискували зелені іскорки.
— Ах ти ж, відьма стара! — видихнула Стелла й із ненавистю штурхнула нерухоме тіло Ольги Вадимівни. — Встигла! Передала! Дар! Приблудній дівці! — завиваючи від сказу так, що на губах виступала піна, вона не припиняла гамселити тіло, яке мирно лежало на траві, аж доки підлегла «училка» не схопила оскаженілу хазяйку за руку.
— Не все ще втрачено, — «училка» поглянула на Тетянку, що почала зводитись, і на її обличчі відбилась страшна спрага, яку не можна втамувати. Саме так голодний дивиться на соковитий гамбургер у рекламі «МакДональдза».
Вимогливі погляди роблених відьом буквально вп’ялися у своїх хазяйок. Ірці здалося, що обидві природжені розгубились. Стелла швидко зиркнула на Оксану Тарасівну. Та ледь помітно знизала плечима, насторожено поглядаючи то на своїх дівчаток, то на приголомшену Тетянку. Стелла невпевнено покликала Тетянку до себе:
— Ходи-но до мене, моя солодка відьмочко!
Не чекаючи наказу хазяйки, усі три бабуськи рушили до Тетянки. Дівча дивилось на них каламутними, затурканими очима й, схоже, навіть не розуміло, що відбувається.
— Ні! — зойк Оксани Тарасівни пролунав мов удар хлиста. — До мене!
Її дівчатка кинулись уперед, загородивши бабусям дорогу.
Ірка зрозуміла, що нема чого стовбичити й чекати, доки зграя відьом роздере Тетянку на клаптики. Час уже й самій втрутитись у цей дурнуватий калейдоскоп подій.
Вона схопила Тетянку за руку й гайнула до берега.