Ірка Хортиця — надніпрянська відьма
- Автор: Волинська Ілона, Кощеєв Кирило
- Серия: Ірка Хортиця #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Веста: Видавництво «Ранок»
- ISBN: 978-966-08-1693-0
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма». Краткое содержание книги:
Одна справа — насміхатися з подруги, яка так хоче стати відьмою, і зовсім інша — рятувати її від суперниць, які прагнуть відібрати відьмин дар разом із життям.
Чи зможе пройти всі випробування звичайнісінька дванадцятирічна дівчинка — яка випадково дізналася про власну чаклунську силу — Ірка Хортиця? Адже справжнє життя відрізняється від чарівних книжкових казок й у ньому насправді існують і страшні перевертні, і люті песиголовці, і мерці, що постали з могил, і домові, і русалки, і… могутні відьми!
Якусь мить позаду них панувала тиша, потім пролунали надривне виття й тупіт безлічі ніг — відьми кинулись навздогін.
Ірка стрибнула в зарості, гілля немилосердно дряпало їй лице! Якась дурна мавка, що ризикнула її зупинити, від одного стусана полетіла шкереберть у кущі. Майже скотившись трав’яним схилом, Ірка й Тетянка з шумом випали на берег. Тетянчина рука в Ірчиній долоні раптом запручалась.
— Пусти! Я сама! — хриплувато пробелькотіло дівча.
Ірка глянула на подругу:
— Прочумалась? Ану притопи, бо в нас ці на хвості!
І справді, Стеллини бабуськи безнадійно відстали, проте дівчатка Оксани Тарасівни неслись просто зі спринтерською швидкістю! Попереду були Алла й Віка — схоже, вони змагалися, хто перший схопить утікачів.
— А фіг вам! — буркнула Ірка.
Вона зірвала мотузка, яким було поєднано рогач і ступу.
— Ну що ти стовбичиш, сідай позаду! На ступі вони нас миттю наздоженуть!
Тетянка міцно обхопила Ірку за пояс. Рогач штопором угвинтився в нічне небо. Ірка припала до ручки й гнала рогач понад хвилями, під акомпанемент нестихаючого вереску Тетянки, все збільшуючи й збільшуючи швидкість.
Раптом вереск став багатоголосим, неначе відгукнулась луна. Ірка швидко глянула через плече й зрозуміла, що річ зовсім не в луні.
Здійнявшись над островом рівним клином, за ними верхи на мітлах неслися відьми.
— Наздоганяють! У нас подвійна вага! — крикнула на вухо Тетянка.
Ірка озирнулась. Відьми й справді дуже швидко наближались. А на чолі клина, певно, продовжуючи своє змагання, летіли Алла й Віка.
— Ну як же ви мене вже дістали! — пробелькотіла Ірка. — Тримайся міцніше! — гаркнула вона й тихо зойкнула, коли Тетянчині руки сталевим обручем стисли їй живіт. — Агов, не захоплюйся, мені ж іще якось дихати треба! — обруч став трохи вільнішим, і Ірка зробила на рогачі стрімкий віраж.
Тієї ж миті над її плечем щось просвистіло й упало в Дніпро. Пролунав глухий вибух, фонтан води здійнявся в небо, з ніг до голови оббризкавши Тетянку Тетянка вкотре заверещала під несподіваним холодним душем і крикнула:
— Розрив-трава! Вони кидаються кульками!
А над хвилями вже лунав лютий лемент:
— Перестаньте кидати! Дівча потрібне живим!
— Зате нам ви взагалі ніякі не потрібні, — буркнула Ірка. Вона засунула руку в кишеню й швидко поклала Тетянці на долоню акуратну трав’яну кульку. — Я тут теж прихопила дещицю. Ану покажи їм!
— Я не можу! — відчайдушно захитала головою Тетянка. — Я впасти боюся!
— Кидай, боягузка нещасна! — закричала у відповідь Ірка, продовжуючи гнати рогач до берега.
Судорожно вп’явшись пальцями в Ірчину футболку, Тетянка насилу підняла руку з кулькою. Від жаху попискуючи, як пташеня, вона жбурнула її через плече.
Не долетівши до переслідувачів, кулька по плавній дузі пішла вниз. Руда, що неслась попереду, знущально розреготалась:
— Яка ж з тебе відьма! Мазило!
І цієї миті кулька впала у воду Здійнятий вибухом стовп води злетів догори, підкидаючи на собі Аллину мітлу разом із вершницею.
Руда гепнулась у воду.
— Є! — радісно загорлала Ірка, хоча особливих причин радіти не було.
Пирхаючи, Алла попливла назад до острова. Проте решта відьмацької зграї, мстиво завиваючи, стрімко наздоганяла подруг.
— Різко вниз! — крикнула Тетянка, що вже почувалась трохи вільніше.
Ірка потягла ручку рогача, і вони майже вертикально помчали вниз, пропускаючи клин над собою.
— І-е-ех! — загорлала Ірка, вирівнюючи рогач біля самісінької поверхні води.
Кросівок ковзнув по хвилі, Ірка спрямувала руків’я рогача в небеса… І раптом відчула, як на її щиколотці стискається чиясь рука. Поруч від жаху заверещала Тетянка… Ривок! І обидві подруги з головою занурились у воду.
Щосили відпльовуючись, Ірка випірнула на поверхню. За мить, відкидаючи з обличчя мокре волосся, з’явилась і Тетянка. А навколо… Повільно, наче водорості, погойдуючись на хвилях, пливло довге волосся русалок. Окрім волосся, звісно, були й самі русалки. Хльоснув роздвоєний риб’ячий хвіст.
— Привіт! — посміхнулась Ірці маленька русалочка. — Ходіть-но до нас, відьмочки! Гратися будемо! Під водою добре, під водою весело! Мерщій під воду, відьмо! — і раптом, вигнувшись усім тілом, вона вчепилась Ірці в плечі й почала тягти її на глибину. Вода потрапила Ірці в горло…
— Пусти її! — несамовито закричала Тетянка, але на ній уже повисли дві русалки й теж почали тягти дівчинку вниз.
— Ти наша, ти така, як ми! — шепотів Ірці на вухо заворожливий голос русалки. — Тебе мати не любить, ти батькові не потрібна, ходімо з нами!