Небезпечне сватання

— Мені снилося, що я спіймала пташку. Я страшенно зраділа і принесла її додому. Та дома злякалася, що тато й мама загадають мені випустити пташку. Тому я подалася з нею на горище. А там був кіт і міг з’їсти пташку. І я пішла з пташкою до клуні. Коли ж там у стінах були такі великі щілини, що пташка могла втекти. Я знов вийшла надвір і там побачила когось, а кого саме, не скажу. Він грався з величезним собакою. «Дай я краще пограюся з твоєю пташкою», — сказав він і рушив до мене. Я почала тікати, а він із собакою погнався за мною. Я тікала від них по всьому подвір’ї, аж поки мати відчинила двері і впустила мене до хати. Вона замкнула двері, а той хлопець лишився надворі. Він заглянув у вікно й засміявся. «Дивися, ось твоя пташка!»— сказав він. І справді, пташка була в нього. Ну як, гарний сон?

Потім настала черга тієї дівчини, що розповідала про дроздів. Дівчата звали її Елі. Це була та Елі, що її Арне бачив того вечора на березі, а потім у човні. Вона була така сама, але й трохи інша — доросліша, вродлива, струнка й тендітна. Вона довго сміялася, поки нарешті зібралась на силі й почала:

— Я дуже раділа, що піду сьогодні рвати горіхи, то мені й приснилося цієї ночі, ніби я сиджу тут на пагорбі. Сяяло сонце, і в мене була повна пелена горіхів. Коли це прибігла білка й поїла всі горіхи. Правда, гарний сон?

Арне розповідали ще багато снів. І ось він мав визначити, котрий із них найкращий. Йому дали час подумати: хрещений батько повів дівчат додому, а сам Арне повинен був прийти туди згодом. Дівчата підстрибом збігли з пагорба, а далі рядком пішли співаючи до садиби хрещеного батька.