Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Частина 1 ст. 611 і ст. 615 ЦК єдині в тому, що розширюють порівняно з Цивільним кодексом 1963 р. способи встановлення права на односторонню відмову від зобов’язання: підстави для цього тепер можуть встановлюватись не тільки законом, а і договором. Це відповідає загальній тенденції до підвищення ролі цивільно- правового договору, яка знайшла відображення в Цивільному кодексі 2003 р. Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК кредиторові дається право на односторонню відмову від зобов’язання. Повторюючи це правило, ч. 1 ст. 615 ЦК передбачає можливість відмови від зобов’язання частково або в повному обсязі.
3. Відмова від договору полягає у здійсненні кредитором односторонніх дій в установленому законом порядку, які тягнуть за собою припинення зобов’язання. У випадках реалізації права на односторонню відмову від зобов’язання діями кредитора припиняються не всі зобов’язальні правовідносини, що виникли на підставі договору чи на іншій підставі, а припиняється тільки зобов’язання, зміст якого складають права кредитора, який відмовляється від зобов’язання, та обов’язки боржника. У результаті цього інша частина зобов’язальних правовідносин (зустрічне зобов’язання) втрачає підставу, а тому також припиняється. Якщо в цій частині уже здійснене виконання, воно втрачає підставу, що тягне виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям майна без достатньої правової підстави.
4. При застосуванні ч. 1 ст. 615 ЦК слід враховувати, що в цьому законодавчому положенні не формулюється норма прямої дії. Тому відмова від зобов’язання (часткова або в повному обсязі) можлива тільки у випадках, якщо це встановлено договором або законом.
5. Господарський кодекс формулює спеціальні правила, що застосовуються до господарських зобов’язань. У ст. 236 ГК викладено розгорнені правові положення, що стосуються односторонніх дій сторони зобов’язання, які вона може здійснити у відповідь на порушення господарського зобов’язання іншою стороною. Такі дії називаються оперативно-господарськими санкціями і визначаються як «заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку».
6. Частина 3 ст. 235 ГК визначає, що оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив зобов’язання. У Цивільному кодексі прямої відповіді на це запитання немає. Оскільки право на односторонню відмову від зобов’язання Цивільний кодекс не визнає мірою відповідальності, можна зробити висновок про те, що Цивільний кодекс також не ставить виникнення у кредитора такого права в залежність від вини боржника.
7. Відповідно до ст. 235 і 236 ГК допускається застосування лише таких оперативно- господарських санкцій, які передбачені договором. Але переважному застосуванню перед цими правилами підлягають положення Цивільного кодексу, що передбачають можливість односторонньої відмови від зобов’язання чи інших подібних дій, хоч це і не було передбачено в договорі,
8. У разі порушення господарського зобов’язання однією стороною друга сторона вправі шляхом здійснення односторонніх дій відмовитись від виконання свого зобов’язання (п. 1 ч. 1 ст. 236 ГК [31]). Ця правова конструкція формально протилежна тій, що сформульована в п. 1 ст. 611 і ч. 1 ст. 615 ЦК. Пункт 1 ст. 611 ЦК передбачає відмову кредитора від зобов’язання як зв’язку між правами кредитора та обов’язками боржника, що призводить до утрати правової підстави іншим зобов’язанням, що разом з першим складає двосторонні зобов’язальні правовідносини між двома суб’єктами, що тягне за собою проведення розрахунків між сторонами на підставі ст. 1212 ЦК. Пункт 1 ч. 1 ст. 236 ГК передбачає відмову сторони від виконання свого зобов’язання перед іншою стороною в зв’язку з тим, що інша сторона порушила своє зобов’язання перед першою стороною. У зв’язку з цим втрачає підставу виконання останнього зобов’язання, а якщо воно було виконане раніше повністю або частково, розрахунки між сторонами мають проводитись на підставі ст. 1212 ЦК.
9. Як різновид відмови від виконання зобов’язання в п. 1 ч. 1 ст. 236 ЦК називається «відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконане неналежним чином або достроково виконане боржником без згоди другої сторони». Тут зобов’язання розглядається як єдине, таке, що включає комплекс прав та обов’язків однієї сторони і зустрічних обов’язків та прав другої сторони, що не відповідає класичному розумінню зобов’язання як зв’язку прав кредитора та обов’язків боржника. Але в таких випадках відмова від оплати має лише інформаційний характер, оскільки неналежне, в тому числі і дострокове виконання, не породжує обов’язку здійснити оплату. Договором може передбачатись право платника на відмову від попередньої оплати в зв’язку з неналежним виконанням частини зобов’язання.