Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Але, можливо, саме відсутність мережі захисту робить цих чоловіків щасливими чи принаймні дає їм шанс на щастя. Якщо чоловік відсторонився від суспільства і вважає, що сам керує своїм життям, можливо, він не хоче, а то й навіть не вміє хотіти вийти зі своєї ситуації. Його життя може здаватися жахливим зовнішньому спостерігачеві середнього класу, але правда вражає. Хоч би як твердо спостерігач був переконаний у тому, що життя п’яниці ніяк не можна назвати щасливим, це лише хибне уявлення іншого класу. Якщо немає бажання вийти з ситуації, щастя можливе. Це може здаватися дивним. Але якщо дотримуватися визначення щастя, висновок логічний. Я не був би здивований, якби ті чоловіки, які відійшли — інколи кортить сказати навіть: ті, кого відсунули, — на маргінес, з власного бажання заявили би, що залишаються у своїй ситуації саме тому, що прагнуть бути вільними і неконтрольованими. Ціна, яку вони платять, звісно, зависока, але ніщо не дається безкоштовно. Очевидно, більшість забутих утомлені та щасливі. Вдовольнятися знедоленістю вимагає енергії і зухвальства, коли забезпеченість так і лізе звідусіль. Коли старий, хворий, утомлений і бездомний, зухвальство і шал підупадають, окрім тих випадків, коли приходить соціолог і ставить ідіотичні питання.

Загальні й рівні послуги — цікава тема. Усі здобувають однакову освіту від дитячого садка до доктора наук. Усі отримують практично безкоштовну охорону здоров’я (хоча вона не така вже й безкоштовна, як можна було б уявити). Усі блага забезпечує держава й муніципалітет заради підтримання ідеї добробуту. Добре отримувати безкоштовні послуги. Народ готовий платити більше податків, аби лише послуги були гарантовані. Завжди можна думати, що отримуєш власний зиск за рахунок інших. Молоді малозабезпечені сім’ї з дітьми, ймовірно, виступають стороною, що приймає. Самотні з вищою освітою — платниками. Як добре: платять ті, у кого є гроші, а отримують ті, у кого їх немає. Щоправда, послуги розраховані на всіх, у тому числі й на багатих, чиї діти безкоштовно навчаються в кращих університетах Фінляндії. Гельсінський університет назвав себе кращим європейським університетом. Гарний жарт. Лише держава здатна на кращий. Кажуть, держава — хороший роботодавець. В Америці це називають spin-doctoring, у Фінляндії — самонахвалянням. У будь-якому разі ралі послуг продовжується і процвітає. Більшості людей не відомо кращої альтернативи. Можливо, її і немає. Нехай держава прихистить нещасного у своїх теплих обіймах.