Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
Тварину можна вбити, не завдаючи шкоди її щастю і благополуччю. Вбивство потрібно чинити так, аби тварина не боялась ситуації і даремно через неї не страждала. Кінець має настати безболісно і швидко, і до мертвого тіла тварини потрібно ставитися з повагою. Це земне пристанище живої істоти. Тварина не має такого беззаперечного права на життя, як людина. З цього твердження слідує важлива проблема, яка стосується медичного догляду за тваринами. Тварина заслуговує на сучасну технічну медичну допомогу, якщо така доступна. Інколи лікар може її вилікувати, і тварина продовжує своє щасливе життя після хвороби. Важливе питання в тому, який догляд їй надається. Людина здатна витримати болісні аналізи і бути пацієнтом у безнадійному присмертному стані, бо не має права на смерть. Її благополуччя з’їдене хворобою, від життя чекати нічого, муки дістають, і безнадія отруює життя. Права на смерть немає, тобто самогубство вчинити не можна. Мало хто здогадується покінчити з життям, коли ще має на це час. До того ж убити себе не так уже й просто. Важко підібрати спосіб. Фройда убив власний лікар на прохання пацієнта. Засновник компанії з виробництва фотокамер «Кодак» Джордж Істмен застрелився, коли не захотів стати іншим за тягар. Він мав сховані два великі револьвери на той випадок, коли б медсестра-тиранка знайшла один. Я захоплююся його цілеспрямованістю. Людина спроможна уникнути даремного страждання. Коли все позаду, є час здати позиції. Тварина не здатна так думати. Тварина не здатна на самогубство. Вона лише займає позицію і чекає своєї смерті.
Наскільки довго можна відтягувати смерть тварини? Якщо життя тварини можна продовжити, але тварина явно страждає, смерть дорівнює благополуччю. Для тварини смерть є звільненням у зовсім іншому сенсі, ніж для людини, окрім тих випадків, коли людина вже у комі чи якимось іншим чином поза грою. Тому смерть тварини не варто відтягувати. Власники домашніх улюбленців часто прив’язуються до них і ніяк не здатні від них відмовитися. Вони продовжують тваринам страждання цілком даремно, адже самі не готові до кінця. Це етично неправильно. У цій ситуації безболісна смерть є правом тварини і складовою її благополуччя. Егоїстичні людські інтереси другорядні. Смерть тварини на заздрість легка. Той, хто живе природно, помирає легко. Людська смерть у лабетах медицини і техніки не завжди легка. Медицина піклується, але не про смерть. Питання складне. Хіба не хотів би кожен померти без болезаспокійливого?
3.3.2. Благополуччя і щастя
У сумному людському світі розмова про благополуччя часто стосується менш сприятливих для людини ситуацій. Поговорімо про благополуччя дітей. Дитина ще не здатна потурбуватися про себе. Комусь потрібно взяти на себе турботу про її життя і благополуччя. Благополуччя дітей-інвалідів теж важливе. Хтось і про них зобов’язаний піклуватись і нести відповідальність, якщо травма достатньо серйозна. Благополуччя літніх людей само собою не очевидне. Активний і здоровий старигань із часом слабіє і тоді потребує допомоги і піклування. Його благополуччя опиняється під питанням. Усе так, як і має бути.
Благополуччя відрізняється від доброго самопочуття. Якщо задуматися про 30—40-річного здорового, соціально і професійно успішного чоловіка чи жінку, не цікаво питати про їхнє благополуччя. Навіщо, якщо і так очевидно? Здорова, нормальна і успішна доросла людина просто добре почувається — на цьому все. Раніше це стосувалося лише чоловіків, тепер це стосується також дорослих жінок. В анорексичної дівчини-підлітка не все добре, і рівень її благополуччя тривожно знижений. Комусь потрібно допомогти їй, аби дівчина знову була благополучною і добре почувалася в майбутньому. Однак принаймні у Фінляндії дорослі жінки полишені самі на себе. Їхнє благополуччя — їхня власна справа, яку вони намагаються залагодити своїми силами або заручившись підтримкою близьких. Чоловіки такої групи підтримки часто можуть не мати взагалі.
Раніше жінка була створеною з ребра чоловіка тендітною посудиною, за благополуччям якої доглядала спершу мати, а відтак — чоловік. У дворянській сім’ї чоловік слідкував за тим, аби жінка мала настільки багато грошей, щоб могла витрачати їх згідно з мірками їхнього стану, представляти чоловіка і будувати красивий дім. Працювати їй не було дозволено. Роботу виконували робітники, у чиє життя наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття дворянка не втручалася. Лише з дечим допомагала, аби совість не мучила. Покупки, витрачання грошей, соціальне життя, прикрашання себе, догляд за дітьми були наріжним каменем благополуччя багатої жінки. Можливо, вона погано себе почувала, була сексуально невдоволеною, пригнобленою чоловіком, пригніченою власною свекрухою, жила у страху за своє здоров’я і здоров’я своїх дітей. Можливо, життя не здавалось їй медом. Утім, її добробут був бездоганним. Тепер говорять про рівень життя, але в житті цих жінок не було рівня життя. Добробуту в них було з головою. І за все це добро відповідальним був чоловік, який забезпечував сім’ю всім необхідним. Уклад і умови змінилися. Тепер жінка відповідає сама за себе.