Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
Буває, щастя тварин примножують зимовим годуванням, як з явним успіхом було зроблено для орланів-білохвостів. Для птахів і комашок добре лишати в лісі трухляве дерево і великі чагарники, де вони ховаються і гніздяться. Людському естетичному чуттю нелегко знести такий безлад, але естетичні потреби людини відходять на другий план заради благополуччя тварин. Справи такі: що менше доводиться втручатися в життя диких тварин, то краще. Кожне втручання означає, що раніше вже дали маху, а тепер намагаються все виправити. Цінність природи у її первозданності. Життя на природі важке й суворе. Природа не знає жалю, того кращого з людських почуттів, утім, природним створінням дана можливість жити благополучно. Якщо вони не порушують законів природи, вони щасливі. Вони їдять один одного живцем, але так і задумано. Людське щастя так просто не поясниш.
За благополуччя свійських тварин відповідає хазяїн, адже тварини повністю на його ласці. Тварина беззахисна перед людиною і водночас перебуває у людському розпорядженні. Тому на плечі хазяїна і доглядача покладена важка ноша. Тварини мають право на благополуччя. Ідея благополуччя у цьому контексті цілком доречна, адже тварини позбавлені можливості хорошого природного життя. Їм ледь не надається рівень життя. Новочасний, чистий і світлий хлів, де грає класична музика, визначає рівень життя корови, ба більше — підтримує якість її життя на висоті. Якщо вже у кожному з нас живе маленька корова, варто обдумати справу ретельніше, ніж зазвичай. Оскільки свійські тварини живуть у створеному людиною технічному середовищі, слід поговорити про рівень життя свійських тварин і уможливлену ним якість життя. Якість піску для котів забезпечує котові рівень життя.
Я вірю, що право на благополуччя точно мають хатні, свійські й одомашнені тварини. Принаймні вони мають право уникнути даремного, тобто неприродного, страждання. Таким чином вони мають позитивне і негативне право на тваринне щастя. І благополуччя, і уникнення страждання в інтересах тварин і їхньої діяльності. Говорити про права тварин, звісно, дещо складно, адже тварина живе, думає і виражає себе абсолютно іншим чином, ніж людина. Тварина не несе ніякої відповідальності, їй чуже таке почуття, або, можливо, дуже добре видресирувана собака вміє соромитися своїх хибних дій. У кота точно немає «зеленого» поняття про відповідальність. Як і у миші-піщанки. Собачий сором надто нагадує страх покарання, аби вважати його дуже вже етичним. Але в будь-якому разі тварини мають певні права. Друзям тварин варто лише написати достойну теорію про характер цих прав і навести їхнє обґрунтування. Бачені мною спроби були не надто переконливими. Леена Вілкка[40], наприклад, написала багато тексту на цю тему. Теорія прав, як відомо, — одна з найскладніших галузей етики.
Про хатніх тварин треба добре піклуватися. Багато домашніх улюбленців настільки звикли жити з людиною, що не виживуть самі в дикій природі. Їх не можна кидати напризволяще. Вони разом із людиною беруть участь у діяльності вільного і технізованого суспільства. Цим зумовлена їхня потреба у благополуччі та щасті.
Якщо тварина — складова благополуччя, вона забезпечує благополуччям людину й отримує за це винагороду. Але як далеко сягають послуги благополуччя, якщо йдеться про тварин? Питання стосується саме контролювання хвороби і смерті. Чи благополучна тварина хворіє і помирає так само, як людина? Я не вірю, що відповідь має бути ствердною. Життя тварини не рівноцінне людському передусім тому, що тварина не мислить, не передбачає і не боїться смерті так само, як людина. Тварина уникає смерті, але коли вона помирає, вона помирає природно і без паніки. Тварина не боїться кари небесної і не мріє про рай. Тварина не сумує за потомством і не переживає через розподіл спадщини. Тварина не складає заповіт. Тварина бере собі і помирає, коли приходить її час.
40
Доцент екологічної філософії Гельсінського університету, автор численних публікацій, присвячених правам тварин і внутрішній цінності природи.