Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Взагалі ця квітка за середньовіччя була оточена таємничістю, і в одному з монастирів трапистів виднілося її величезне зображення з мертвою головою в центрі й написом: memento mori (пам'ятай про смерть).
Можливо, у північній Франції цю бліду фіалку тому і вважають символом смерті, нікому ніколи не дарують і не складають із неї букетів.
З другого боку, квітка слугувала для закоханих символом вірності, й існував звичай дарувати одне одному свої портрети, вміщені у збільшеному зображенні фіалки, немов у рамці.
Таке ж ставлення до фіалки триколірної в Польщі, де її називають «братки». Кажуть, що таку квітку дівчина дарує тільки своєму нареченому.
З давніх часів браткам приписують властивість причаровувати.
Для цього тому, кого хочуть причарувати, потрібно під час сну бризнути на повіки соком фіалки, а потім, коли він прокидається, прийти і стати перед ним.
А сучасні французькі сільські дівчата, щоб привернути до себе чиє-небудь кохання й дізнатися, де живе суджений, крутять квітку за стебло й приказують:
«Репсе Ьіеп Ou tu t'arreteras Mon amant sera...»
(Думай гарненько: куди покажеш— там мій суджений).
З XYI століття фіалку триколірну чомусь починають називати думою. Яке походження цієї назви — невідомо. Уперше вона з'явилася у Брабанті. Припускають, що ця назва — перського походження, оскільки ніде фіалка триколірна не користується таким пошануванням, як у Персії, де для неї існує більше ласкавих імен, аніж навіть для улюбленої троянди.
Німецький ботанік Штерне вважає, що назва — дума — виникла через те, що насіння-коробочка квітки нагадує череп — вмістилище мозку й думок.
Квітами фіалки триколірної обмінюються в Англії закохані на день Валентина (14 лютого), коли всі почуття, приховувані протягом року, набувають права вилитись на папір.
Цього дня, як стверджується, в Англії пишуть та відправляють листів з освідченням в коханні більше, аніж на всій земній кулі.
Прикриваючись анонімом, немов маскою, навіть дівчата рішуче відкривають своє серце тому, любов до кого приховували за сімома замками. А юнаки очікують цього дня, щоб запропонувати свою руку і серце своїм обраницям.
Іноді надсилається лиш засушена квітка з ім'ям. Цього досить — усе ясно.
Ось чому, крім назви pansy, що відповідає французькому pensee, в Англії її ще називають «Hearts ease»— «спокоєм серця», «сердечною радістю», оскільки, і справді, висловлюючи без слів думки й побажання того, хто посилає цю квітку, вона стає заспокійницею почуттів.
Французька назва фіалки дала привід Людовику XY, даруючи дворянське звання уславленому економістові й лікареві Кене (Quesnay), помістити у його герб три pensee із написом «глибокому мислителю».
Однак усе, про що ми розповідали, стосується не тих оксамитних чудесних триколірних фіалок із нашого саду, а скромних жовтеньких і лілуватих їхніх диких предків.
Перша спроба перетворити їх на садові квіти припадає на часи знаменитого колеги Меланхтона — Камерарія, котрий жив на початку XYI століття. Тоді ж почав вирощувати фіалки з насіння у своїх садах принц Вільгельм Гессен-Кассельський. Він перший зробив повний опис цієї квітки. У XYII столітті особливо зайнявся фіалкою Вандергрен, садівник принца Оранського, і вивів п'ять сортів.
Але своїм удосконаленням квітка зобов'язана леді Мері Бенет, дочці графа Танкервілля із Вальтона в Англії. Фіалка триколірна стала її улюбленицею, молода графиня засадила нею увесь сад і терасу свого замку. Її садівник Ріхард, маючи намір принести їй задоволення, почав збирати насіння найкращих і найбільших різновидів, сіяти їх, а комахи, перелітаючи з однієї квітки до іншої, запилювали квіти, сприяючи виведенню нових різновидів. Таким чином і з'явилися її чудесні сорти, що привернули до себе загальну увагу.
Це відбувалося в 1819 році, а в 30-х роках XIX століття, тобто років через п'ятнадцять, звичайну фіалку триколірну почали схрещувати частково з європейською великоквітковою жовтою фіалкою (Viola lutea), частково з алтайською й одержали таким чином безліч (Дарвін у 1830 вже нараховував понад 400) різновидів, серед яких бачимо і її оксамитні, атласні квіти, що є тепер окрасою наших садів.
Останнім часом особливо красиві фіалки триколірні виведено в Англії. Серед них зовсім чорні — Фауст, світло-блакитні — Марга-рита та винно-червоні — Мефістофель. Тепер уся увага садівників зосереджена на одержанні махрових пахучих квітів, оскільки єдине, чого не вистачає цій чарівній квітці, — це запаху.
В Америці, у місті Портленд, штат Орегон, садівники прагнуть збільшити розмір квітки, і їм вже вдалося цього досягти — окремі з фіалок сягають 4 — 5 дюймів у діаметрі.