Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
З того часу шляхом схрещування, дбайливого догляду вони одержали ті дивовижні сорти, що стали предметом витонченого естетичного задоволення і джерелом величезного прибутку протягом століть.
Це відбулось у 1734 році, тобто майже через сто років після появи тюльпана, і якраз у такий час, коли лихоманка «тюльпоманії» почала потроху холонути, й відчувалась потреба в іншій квітці, здатній відвернути увагу від згубної біржової пристрасті й замінити собою тюльпан. Такою квіткою став гіацинт.
Витончений за формою, гарний забарвленням, такий, що перевершував тюльпан чудовим запахом, гіацинт незабаром став улюбленцем усіх голландців, і на його вирощування, виведення нових сортів почали витрачати не менше грошей, аніж на тюльпан. Особливо ж захоплення новою квіткою поширилось, коли випадково вдалося вивести махровий гіацинт.
Одержанню подібного різновиду, як розповідають, шанувальники зобов'язані нападові подагри в гаарлемського садівника Петра Фе-рельма. Ферельм мав звичку нещадно зривати з квітів кожний бутон, котрий, на його думку, неправильно розвивався. Така ж доля, безумовно, спостигла б і цей, не надто гарний, що з’явився на одному з особливо цінних різновидів гіацинта. Та, на щастя, як уже згадувалось, Ферельм у цей час захворів й змушений був понад тиждень пролежати в постелі, тож, ясна річ, не навідувався до свого саду. А тим часом бутон розквітнув і, на превеликий подив самого Ферельма та всіх голландських садівників, виявився небаченим махровим гіацинтом.
Такого випадку було досить, аби розбурхати притихлі було пристрасті. Поглянути на це диво з'їжджалися з усіх кінців Голландії, прибували садоводи навіть із сусідніх країн; усім хотілося переконатись в існуванні такого рідкісного різновиду і, якщо можливо, то й придбати.
Цей сорт Ферельм охрестив «Марією», та, на превеликий жаль, як цей, так і два інших екземпляри махрового гіацинта загинули, зберігся лише четвертий, котрий він назвав: «King of great Britain» (король Великобританії). Цей сорт і вважають у Голландії прабатьком усіх махрових гіацинтів.
Згодом голландські садівники почали добиватися збільшення кількості квітів на одній стеблині і розмірів суцвіття, прагнули одержати нове забарвлення й тому подібне.
Та особливо хотілося мати стійку яскраво-жовту популяцію, оскільки серед синіх, малинових, білих барв цей колір траплявся надзвичайно рідко.
Досягнення хоч найменшого успіху у цій справі, а, тим більше, одержання нового оригінального різновиду гіацинта, урочисто відзначали. Ощасливлений садівник запрошував до себе усіх сусідів на хрестини «новонародженого», ті хрестини супроводжувалися бенкетуванням, особливо ж, якщо новий сорт нагороджували ім'ям якої-небудь видатної особи.
Скільки могли коштувати подібні новинки — важко й повірити, особливо, якщо взяти до уваги порівняно високий на той час курс грошей і дешевизну продуктів харчування. Заплатити 500 або 1000 гульденів за цибулину нового сорту вважалося звичайною справою, а траплялися й такі, як, наприклад, яскрав0-жовтий«Офір», колй за одну штуку платили 7650 гульденів, або «Адмірал Ліфкен», за цибулину якого заплачено 20000! І це тоді, коли хура сіна коштувала мало не кілька копійок, а на копійку — день можна було прожити...
Відтоді минуло понад два століття, й хоча голландські любителі
lit
більше на платять таких грошей за нові сорти, але й досі гіацинт — їхня улюблена квітка. І зараз визначні садівницькі фірми щорічно влаштовують парадні поля, тобто цілі сади квітучих гіацинтів у напіввідкритих приміщеннях, й безліч народу пливе сюди подивитися й помилуватись цими чудесними квітами.
На таких виставках кожний садівник намагався вразити відвідувачів і своїх колег якою-небудь новинкою, потай сподіваючись і на спеціальну премію, що належить у такому випадку.
Звичайно, йдеться тут не про марнославство, а про комерційні наміри: переконати як голландську публіку, так і численних іноземних клієнтів у перевагах свого товару й таким чином — залучити новий ринок збуту. І цієї мети у більшості випадків досягали. Завдячуючи таким виставкам, багато дрібних фірм виходили на перший план, а щодо самого гіацинта, то кількість нових сортів усе зростала. Так, наприклад, із 40 різновидів їх стало тепер близько 2000, і не минає року, щоб не додалося хоч би кілька нових.
Із Голландії гіацинти перейшли перш за все до Німеччини (Пруссії), а потім і до Франції. В Пруссії їх почали вирощувати головним чином після переселення з Франції вигнаних Нантським едиктом гугенотів, котрі взагалі привнесли до Німеччини, й особливо — Берліна, тонкий смак до садівництва та квітникарства.