Переспівниця

Як я й очікувала, Округ 2 був величезний. Він налічував кілька селищ, розкиданих по горах, у кожному з яких була копальня або кар’єр, хоча останнім часом деякі селища займалися тільки тренуванням миротворців. Однак це не завадило повстанцям, які мали потужну авіацію. Залишилася всього одна проблема: в самому центрі округу височіла практично непроникна гора, в якій ховалося серце усіх військових сил Капітолія.

Ми прозвали гору Горішком — я розповіла тутешнім ватажкам повстанців, змученим і розчарованим, про вислів Плутарха «міцний горішок». Горішок розбудували одразу після Чорних часів, коли Капітолій втратив Округ 13 і відчував гостру потребу в підземній фортеці. У них тоді ще залишалися деякі воєнні ресурси, розташовані на околицях Капітолія: ядерні боєголовки, авіація, війська, — однак значна частина їхньої потуги опинилася під контролем ворогів. Звісно, Капітолій не міг відтворити Округ 13, який ріс кілька століть. Натомість підземні копальні Округу 2 обіцяли деякі переваги. З повітря Горішок здавався звичайною горою з кількома входами. Але всередині були просторі печери: колись там витесували кам’яні брили, які потім витягували на поверхню й транспортували звивистими вузькими дорогами до віддалених місць для будівництва. Було навіть створено розгалужену систему підземних залізниць, щоб транспортувати шахтарів з Горішка в центральну частину головного міста Округу 2. Колію було прокладено аж до майдану, що його ми з Пітою відвідали під час Туру

переможців. Ми стояли на широких мармурових сходах Будинку правосуддя, намагаючись не зустрічатися поглядами з зажуреними сім’ями Катона та Клівії, що їх зігнали до нас на зустріч.

Це була далеко не ідеальна місцевість — вона потерпала від численних зсувів, повеней і обвалів. Однак переваг було значно більше, ніж недоліків. Врізаючись дедалі глибше в гору, шахтарі не забували залишати великі опори й кам’яні стіни, щоб підтримувати конструкцію. Перш ніж обрати гору своєю воєнною базою, Капітолій про всяк випадок ще краще укріпив її. А тоді облаштував тут кімнати для нарад, казарми й арсенали, які нашпигував комп’ютерами. Капітолій розширив проходи, щоб вертольоти могли вилітати з ангара просто на поверхню, і встановив пускові установки. Але загалом зовнішній вигляд гори зовсім не змінився. Круті кам’янисті схили, порослі деревами, були домівкою для диких тварин. Капітолій створив природну фортецю, здатну захистити від ворогів.

Було одразу помітно, що Капітолій балував місцевих жителів. Досить було одного погляду на повстанців з Округу 2, щоб сказати, що їх добре годували й панька-лися з ними в дитинстві. Деякі справді потрапляли в копальні й на кар’єри, але все-таки їх переважно навчали для роботи в Горішку або для служби миротворця. Молодих і вправних готували для Голодних ігор. А перемога в Іграх була чудовою нагодою розбагатіти й прославитися. Звісно, жителі Округу 2 ковтали пропаганду Капітолія набагато легше, ніж ми, адже вони отримували деякі вигоди. Але зрештою вони все одно залишалися рабами. Якщо нам годі! було розраховувати на миротворців і працівників Горішка, то ми цілком могли покластися на каменярів, які й становили хребет опору.

За два тижні мого перебування тут нічого не змінилося. Довколишні села були в руках повстанців, місто поділене навпіл, а Горішок, як і раніше, недосяжний: усі входи забарикадовані, а серце надійно заховане під горою. Тоді як усі інші округи вирвалися з-під контролю Капітолія, Округ 2 і далі підкорявся йому.

Щодня я робила все від мене залежне, щоб допомогти. Відвідувала поранених. Записувала зі своєю знімальною групою короткі агітки. Мені не дозволяли брати участь у воєнних діях, але запрошували на військові наради, а це уже щось. Тут мені було набагато краще. Я почувалася вільніше, на руці не було розкладу, ніхто не обмежував мене в часі. Я жила у повстанських селах і довколишніх печерах. З міркувань безпеки мене часто переселяли з одного місця на інше. Вдень мені дозволяли полювати скільки заманеться — за умови, що поруч завжди буде охоронець і я не заходитиму задалеко. Я відчувала, як завдяки свіжому гірському повітрю повертається моя фізична сила, як прояснюється в голові. Однак коли туман розвіявся, я ще гостріше усвідомила, що ж сталося з Пітою.