ТАРС уповноважений заявити…
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Славін #1
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «ТАРС уповноважений заявити…». Краткое содержание книги:
— Під час якої ви завербуєте ще одного Розумного, і я потім одержу ще один орден, а ви — знову гарний відпочинок, — засміявся Лоренс.
— Більше таких Розумних, якого ми маємо, не буде, бос, це ви вже мені повірте. Не було й не буде. Поки він працює, ми з вами — на коні, ми можемо все, ми у фокусі уваги, паші імена відомі президентові, ми гарантовані від будь-яких нападок від своїх же. Розумний — це наше з вами життя, це — надія Ленглі. Думаю, що він даремно панікує, ніхто не може його розшифрувати; він просто стомився, центр дасть йому змогу відпочити, коли покінчимо з Грісо… Так от, за моїми подробицями, Зотов підійшов до Розумного, але підійшов навпомацки. У нього однолінійне мислення, він з породи апостолів. Він сказав Славіну про поставки, про які нам повідомив Розумний. Отже, Москва години через три знатиме про це. Вони почнуть шукати джерело проникнення інформації. І ми організуємо таке джерело. Тут. Це й буде гра, яку ми обіцяли Розумному.
— Що це нам дасть? Скільки коштуватиме?
— Коштуватиме дрібницю, всього кілька коктейлів. Яким чином? Це — моє діло, ведіть політичний курс, тактику ближнього бою залиште мені. Що це нам дасть? Це дасть нам перемогу. По-перше, росіяни матимуть докази, що Зотов — наш агент. По-друге, вони дістануть таку інформацію, що ми зможемо звинуватити містера Славіна в шпигунстві, отже, приготуйтесь до того, що вас будуть грабувати, — бандити візьмуть з вашого сейфа імена наших «друзів», серед них, ясна річ, виявиться й Зотов. По-третє, звинувачення у шпигунстві й гангстеризмі примусить Луїсбург вислати з країни більшість росіян, які працюють тут, — отже, поставки в Нагонію скоротяться наполовину; другу половину знищать групи терору. По-четверте, після початку цієї кампанії, особливо тоді, коли Стау заарештує Славіна, тут не залишиться спостерігачів, а коли вони й залишаться, то стануть дуже обережними; перед початком «Факела» така акція вельми корисна, менше галасу.
— Хочете випити, Джон?
— Я нап'юсь, коли мені подзвонять з Нагонії і скажуть, що надсилають вертоліт для візиту в палац Огайо.
— Постукайте по дереву.
— Я це тільки й роблю — з ранку до ночі, бос.
— Коли ви припините тицяти в ніс цим «босом»? Скільки разів я просив називати мене на ім'я!
— Я мазохіст, бос, мені дає втіху самоприниження.
— Як ви думаєте підсунути їм інформацію на Зотова? Глебб закинув руки за голову, потягся і чомусь засміявся:
— Я сподіваюсь на випадок, бос. І, крім того, я дуже злопам'ятний, нікому не прощаю образи. Нікому.
Лоренс уважно подивився на Глебба з-під кошлатих сивих брів і сказав замислено:
— Злопам'ятність — погана риса, Джон, а надто в нашій професії. Розвідник повинен трепетно любити свого супротивника, лише тоді він задушить його.
ПОШУК — VI
Режисер Голлівуду Юджин Кузанні познайомився з Степановим три роки тому на фестивалі в Сан-Себастьяні. Він привіз туди свою документальну стрічку про Південний В'єтнам; Степанов, який щойно повернувся від партизанів Лаосу і В'єтнаму, був членом жюрі.
Картина Юджина йому сподобалась: американець знімав точно й спокійно, без викрутасів. Головна його ставка — монтаж. Він у дечому йшов шляхом двох різних майстрів: Якобетті, його «Собачого життя», і Романа Кармена. Він поєднував несумісне: пологи під бомбами «фантомів» і заняття в школі рок-танцю; розстріл в'єтнамського юнака і лекцію про дірки в космосі, яку читав зачарованим слухачам-студентам патлатий професор з дитячими очима, що випромінювали доброту; концерт партизанської самодіяльності й наркоманів Берклі.
Якось у барі «Іберія», — там збиралася вся кіношна публіка й зіваки, що приходили подивитись на знаменитостей, — Степанова познайомили з Кузанні.
— Не те прикро, що мене завалять, — сказав Юджин, — у цьому я не маю сумніву; прикро те, що вищу нагороду віддадуть Еусебіо, а він фашист, сволота, він язиком лиже простату їхньому генералісимусу.
— Ви маєте на увазі фільм про Сантьяго де Компастелла? — спитав Степанов.
— Так. Хороший фільм, але шкода, що зробив його негідник, який раніше прославляв «Голубу дивізію».
— Не такий уже й хороший цей фільм для першої премії.
Юджин засміявся:
— Це ваша особиста точка зору? Чи думка члена жюрі?
— Тейк іт ізі, — хмикнув Степанов.
… Наступного дня, зустрівшись у кулуарах з колегами, Степанов переконався, що Юджин казав правду: дирекція фестивалю обробляла членів жюрі, — називали Еусебіо як майбутнього лауреата; в газетах щодня з'являлись інтерв'ю з ним; наймані критики писали аж надто хвалебні есе.