Переможець отримає все

Але обидві господині закладу вхопили його попід руки і почали вмовляти — Віктор навіть не зрозумів, чого вони хотіли. І сам співак не надто їх слухав.

— Помаду! — оголосив він на все приміщення.

Дівки, розсипаючи щось по підлозі, дерли косметички в намаганні випередити одна одну. Взявши простягнуту помаду, Тарас поставив на дзеркальній стіні біля стійки розкішний автограф і, схопивши Віктора за руку, потягнув із залу.

— Бігом давай, — шепотів він, — бо не вирвемося… На, джип відчиняй…

А тим часом до них простягалися руки й хапали за що попало, і від цього їх обох кидало з боку в бік. Ситуація загрожувала перетворитися на давку. І тут Віктор мимоволі взяв на себе функцію охоронця, намагаючись відтіснити божевільних фанів від суперзірки. Вихід майорів за кілька кроків попереду.

Нарешті Лема все-таки опинився біля свого авто і, поставивши ногу на поріг відчинених дверцят, заспівав. Натовп замовк не одразу. Машину обступили, Віктор відчував, що «концерт» може затягтися. Відчинивши протилежні дверцята, він пересунувся на водійське сидіння й завів мотор. Лема замовк миттєво.

— Тримайся, — кинув Тарасові й натиснув на газ. «Танк» ревонув, «розтинаючи» натовп дальнім світлом. Публіка відсахнулася, утворюючи шпарину, в яку він і поїхав. Лема навіть спромігся махнути шанувальникам рукою на прощання. Зупинивши джип метрів за сто, Віктор побіг назад до «вісімки». Майнула думка, що за таку підступність публіка зараз «рватиме» і його, але обійшлося. Напевно, його справді сприйняли за крутого «сек'юріті» суперзірки. Хтозна, чого від такого можна сподіватися. Глянувши з острахом на люто вишкіреного леопарда, невдоволена спільнота лише провела очима «вісімку», яка, рушаючи з місця, залишила на асфальті, напевно, зо два міліметри нової, ще пахучої, резини.

Вони попрощалися за годину просто серед дороги. Тарас, очевидно, остаточно з’їхав з глузду, оскільки биту годину вмовляв його увійти до свого штату й писати для нього пісні. Віктор не міг йому всього пояснити. Як сказати, що рядки ці та музика — щось внутрішнє, інтимне? І те, що він годину тому співав їх сторонній людині — взагалі заскок, вчинок, незрозумілий тепер навіть самому собі. Що він, якщо вже на те пішло, ніякий не композитор, не бард, людина взагалі, можна сказати, без музичної освіти. Новий знайомий наче сказився, і Віктор думав тепер про єдине — як його зараз спекатися, не образивши. Довелося взяти всі його телефони й пароль для миттєвого зв'язку в будь-який час дня і ночі.

Коли джип розвернувся і зник у напрямку кордону, голова по-справжньому боліла. До того ж зустріч залишила якесь недобре враження. Неприємний осад не давав спокою. І Віктор знав його природу. Щойно він наче… наче дав комусь покористуватися… ні, не нею. Адже ця жінка завжди була недосяжною для нього самого. Пісні — лише створений у власній свідомості образ, те, що завжди було для нього святим. Те, що було ніби її частиною, яка цілковито належала йому.