Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
— Отож, ми повинні вбити Фалміна і схопити дівчисько! — вигукнула срібноволоса чародійка, косячись на чародіїв, — Мені, звичайно, вистачає влади, але навіть я розумію, що багатьма королями із обмеженими можливостями легше керувати поодинці, аніж однією королевою із необмеженою силою.
Самаель підійшов до вікна, відчуваючи на собі погляди усіх чародіїв. Він почувався піднесено, адже знав, що тепер має вдосталь підтримки.
— Залишається лише одне питання: як переконати інших вищих чародіїв?
Запитання Валеріана було влучним та цілком логічним. Самаель мав декілька варіантів стосовно цього, проте, на його думку, жодне із них присутнім не сподобається. Самаеля, який мав продовжити, перервала відрижка, яку видав Клігар. Чародій зсунувся із крісла, майже зліз на землю, але його підхопив Лютій і всадив назад. П'яний чародій пробурмотів декілька відбірних слів, але затих і дав продовжити далі.
— Саме для цього я і збираю Велику Нараду, колеги, — сказав він, дивлячись на дощ, що лив за вікном, — І для цього мені потрібна ваша допомога.
— Поясніть.
– Ігрев, Ютеаль і Анарель будуть проти цього рішення, шановні друзі. — провадив Самаель, — На це є логічні пояснення. Усі ці чародії тісно пов'язані із дівчинкою, зокрема із її батьком. Ігрев — його найкращий друг. Анарель — коханка. Ну, а Ютеаль її подруга. Гадаю, усе зрозуміло стосовно того, якої думки вони будуть дотримуватися. Проте, дивлячись на загрозу, яку представляє собою дівчина, її друзі будуть вважатися нашими ворогами. Іншого вибору немає.
— Ти пропонуєш виступити проти них? — не вірячи у почуте перепитала Кларі.
— Вони входять до Вищого Кола. Це буде зрадою! Ми підемо против усіх законів та кодексів Братства! — крикнув Валеріан, на лисому чолі якого виступив піт, — Ти бодай розумієш, що потрібно для цього?
— Мені потрібна лише ваша підтримка. Усе інше я зроблю сам. До того ж, я не виключаю і того, що вони підтримають нашу ідею. Принаймні одна із них. Повірте, у мене немає бажання кривдити своїх друзів, із якими я багато років вирішую найважливіші питання.
— Але якщо вони виступлять проти цього рішення. Що тоді? — не заспокоювався Валеріан. — Якщо королі дізнаються, будуть зайві запитання до нас та зокрема чародіїв, які є радниками. І не варто забувати про Інквізитора та його ручних псів. Цей сучий син дізнається про все, і тоді хтось піде на допит, після якого ніхто не повертається живим. Це великий ризик.
— Кожна велика справа має долю ризику, — сказав Лютій серйозним голосом, — Але лише ми, чародії, зможемо запобігти руйнації усього того, заради чого боролися наші попередники. В ім'я миру, пане Валеріане!
— В ім'я Благандії! — додав серйозно Самаель, пильно дивлячись у вічі присутніх чародіїв.
Першим подав слово Валеріан, який, схрестивши руки у себе на животі, не зводив очей із вищого чародія.
— Сподіваюся, усе пройде вдало і нам не доведеться проливати невинну кров. Я не хочу отримати славу зрадника та вбивці дітей.
— Я також проти насилля, Самаелю, — сказала Кларі Марвет виваженим голосом, — Навіть якщо дівчинка несе таку небезпеку, ми повинні бути гуманними. Зробити усе безболісно та професійно.
— Даю вам слово, Кларі, — усміхнувся до неї Самаель посмішкою, від якої чародійка миттєво розтанула. Усмішкою, в якій лише ідіоти не могли вловити фальші, — Отже, загальним голосування ми вирішили діяти. Нехай Сила буде свідком нашим діянням і допоможе нам у майбутніх звершеннях.
— Слава Силі! — крикнули одночасно чародії, а Крігар Рогель, закотивши очі, голосно захропів.
Гарячка зійшла ще два дні тому, проте Фалміну усе ще забороняли вставати із ліжка. Усі чотири дні до того чаклун марив, кидався уві сні та кричав ім'я доньки.
Лікували його різними настійками із трав, натирали мазями із евкаліпту, а також не забували перед сном закутувати у декілька покривал, аби тіло пропотіло, і вся хворь вийшла із потом.
Бабка Медоха, рідна тітка власника заїжджого двору, одразу викликалася лікувати пораненого чаклуна. Жінка не розпитувала про причини, а тим паче хто і як наніс такі рани. Медоха пройшла дві війни, будучи санітаркою витягнула із того світу чимало вояків, тому із ранами вправлятися вміла.
— Шо дивися, хлопе! Крашше настійку із кропиви подай, — сказала хрипким голосом до гнома, який сидів в кутку й уважно дивився за тим, як бабка вмілими рухами натирає спину Фалміна. — І заодно подай мні' води, пити хоцца.
Той слухняно виконав наказ, попри невдоволення, зачекав, поки бабця поп'є води й дасть випити настійки Фалміну. Чаклун як і всі рази до цього скривився, вдячно кивнув. Для себе він уже давно зрозумів, що говорити про гидотний смак ліків бабусі сенсу не було, тому просто мовчав. Гібді, побачивши обличчя товариша, усміхнувся.