Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

Ймовірно, що не лише Є. Коновалець хотів розібратись у цій справі. Зрештою, аби нейтралізувати незадоволення запорожців і тих, хто симпатизував П. Болбочану, власне, й було розпочато кампанію його дискредитації: поширення чуток про спробу державного перевороту, нібито розповсюдження ним політичних відозв тощо. Однак реальних підстав для подібних звинувачень не було. Про це переконливо свідчила й поведінка самого П. Болбочана під час арешту.

На здивування всіх присутніх у штабі 3-го Наливайківського полку, а згодом і на превеликий жаль більшості запорожців, П. Болбочан відмовився від пропозиції сотника Хміл. уникнути арешту і зажадав, аби той виконував наказ командування. Тим часом командир наливайківців полковник П. Зельницький віддав розпорядження своїй частині зайняти позицію навколо штабу і приготуватися до оборони. У той же час сотня дорошенківців під орудою Хміл. починає наближатись до приміщення, в якому перебувають П. Болбочан, М. Гавришко та інші старшини. «Охоронна сотня Наливайківців затримує «глодосців» [19] перед будовою Штабу полку й далі не пускає, — зазначає С. Цап. — …«Глодосці» пасивні, бачучи перед собою загартованих дисціплінованих регулярників. Старшина Наливайківського полку дає «глодосцям» 5 минут часу для залишення терену перед будовою полку… Довідавшись про це — полковник Болбочан наказує не чинити жодного спротиву і пропустити сотника Хм. до себе». Як свідчить далі С. Цап, «старшини просять Болбочана, щоб він вийшов на двір заднім ходом будови». Цю пропозицію полковник відкидає, заявивши: «Я не вчинив нічого протизаконного, нічого не боюся, хоч і знаю вибрики уряду…». На його прохання полковник М. Гавришко, ад’ютанти та старшини 3-го Запорізького полку ім. С. Наливайка виходять з приміщення штабу. П. Болбочан власноручно віддав сотнику Хміл., який прийшов його заарештовувати, «свою кавказьку шаблю, револьвер, планшетку з полевою книжкою» і наказав виконати одержаний від командування наказ (Док. № 64).

Аналізуючи та зіставляючи факти, подані С. Цапом, який уперше детально висвітлив перебіг другого арешту Болбочана, не можна сумніватися в їхній правдивості. Вони підтверджуються документами слідчої справи П. Болбочана. Зокрема, і в спогадах, і в документах збігається тривалість часу між прибуттям у Проскурів державних інспекторів В. Кедровського й І. Романченка, керівників військової спецслужби В. Коваленка й М. Чеботаріва та виконанням наказу, підтвердженим у рапорті начальника контррозвідки (Док. № 23). Сотник С. Цап у своїй праці «Тернистими шляхами во ім’я державності» посилається на свідчення багатьох осіб, які були присутні під час арешту. Залишивши на прохання П. Болбочана приміщення штабу 3-го полку, вони слідкували за подіями через відчинене вікно кімнати.