Рутенія. Повернення відьми
- Автор: Климчук Віталій
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5535-4
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Рутенія. Повернення відьми». Краткое содержание книги:
Князі правлять державами казкової землі Укранії, пліч-о-пліч з ними — мудрі відьмаки. Лісами мандрують чугайстри, полісуни, мавки, в річках живе плем'я русалок, під землею сховалися рахмани й могутні Великі Полози. Але й капосні злидні дошкуляють людям, і жорстокі песиголовці причаїлися біля кордонів… Такий світ Яв, а ще є світи Прав і Нав. Всіх їх поєднує Світове Дерево, основа Всесвіту.
Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі — чугайстер Віт, русалинка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін — та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування…
Поєднання захопливих пригод і поетичного світосприйняття — таким є сучасне українське фентезі. Алегоричною мовою оповідає воно читачеві про вічні цінності, моральні й культурні.
Добровін раптом відчув, що він за крок від розгадки. Ще трішечки — і думки, що ширяють карколомними шляхами, зупиняться і зіллються в одну точку, яка вибухне розумінням… Та нічого не сталося. Думки знову розійшлися по своїх комірках і замість бажаного осяяння Добровін опинився перед порожнечею.
Сонце сідало.
Час повертатись до замку.
Піднявшись у кімнату, він наказав забрати захололу їжу і вкотре розклав мапу Укранії.
«Де ж ти, Рутеніє? Ти мені зараз так потрібна! Твоя Сила, твій Розум, твоя Хоробрість і твоє Безумство!» — шепотів він, простягаючи над мапою правицю. Та рука нічого не відчувала. Тоді він узяв листа Рутенії, спалив його, а попіл розмішав у вроді. Прошепотів:
Він упустив на мапу краплю перемішаного з водою попелу. Та повільно, мов уві сні, впала, спалахнула червоним і зникла.
5
Вони сиділи в кімнаті з вогнищем. Тепло від багаття приємно огортало тіло.
Рутенія дізналась про чугайстрів, лісовиків і злиднів. Чугайстри — лісові люди. Та на відміну від лісовиків, які захищають ліс, чугайстри захищають усіх живих у лісі, людей і нелюдів. Про силу чугайстрів і їхню доброту ходило багато чуток, багато історій, вигаданих і правдивих. Майже стільки ж ходило оповідей про підступність злиднів. Вони ненавиділи усіх, і навіть самих себе. Відколи існували злидні, точилася війна між ними і людьми. Та злидні не здатні об'єднуватись і діяти спільно. Щойно двійко злиднів чи більше сходилися разом, відразу починалася сварка, а потім бійка. Тому дивувало, що злидні тягнули непритомного чугайстра, не сварилися, не з’ясовували, хто першим його звалив, в який бік його тягти і як це робити правильно.
Для самого чугайстра було несподіванкою зустріти в лісі капище Чорнобога — камінь, до якого притягли його злидні. Ніхто ніколи не бачив такого ні в Орії, ні в Словунії. Лише чорні відьмаки Богумиру поклонялися Чорнобогу…
Зеленокосу дівчину звали Дзеванною. Це її шукали злидні і той чоловік з палицею.
Ще Рутенія дізналася, що вночі за нею гнався упир, і якби не чугайстер, вона була б тепер у Наві. Ще раз вдячно глянувши на чугайстра, якого звали Бітом, вона продовжила слухати Дзеваннину оповідь і дізналася, що зеленокоса дівчина — донька богумирського відьмака Ахрумана Чорного Ворона і зґвалтованої ним русалки з річки Рати. Жодного спогаду про Ахрумана у Рутенії не збереглося, та саме звучання його імені змусило її здригнутися… Тим часом Дзеванна вела далі.
…Коли я досягла повноліття, мати покликала мене:
— Дзево, я мушу розповісти тобі дуже важливу річ. Я довго мовчала і, якби могла, мовчала б до кінця своїх днів. Але тобі загрожує небезпека…
— Небезпека? Хто насмілиться зробити мені щось зле у нашому русалчиному царстві?
— Помовч, доню! Це дуже важливо. Твій батько — не звичайна людина, як ти думала. Твій батько — найжахливіша істота на землі, богумирський відьмак Ахруман Чорний Ворон! — проказала вона на самому диханні.
Я заніміла.
— Дзево, я хотіла тебе вберегти. Я боялася, що ти успадкуєш його лиху вдачу, його лиху силу — виростеш такою, як він. Але цього не сталося. На щастя! Тому ти росла, як і решта русалок. Але ти не така, як інші. Ти маєш силу, рівну Ахрумановій.
Я ніколи нічого такого не помічала. Навпаки, мої здібності були досить посередні. Були русалки значно кращі. Вони без усякого навчання, завиграшки зупиняли річки або розливали озера. Я ж, у кращому випадку, могла створити джерельце або знайти місце для криниці.
— Так і мало бути. Я зв’язала твої сили. Якби ти використала бодай дещицю тієї сили, яку маєш, Ахруман відчув би це. Він дізнався б про тебе, знайшов… А що тоді, навіть страшно уявити.
— Він би мене вбив?
— Навряд чи. Радше, зробив би служницею Маржани, богині холоду і небуття.
— То чому саме тепер ти мені про це розповідаєш?