Рутенія. Повернення відьми
- Автор: Климчук Віталій
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5535-4
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Рутенія. Повернення відьми». Краткое содержание книги:
Князі правлять державами казкової землі Укранії, пліч-о-пліч з ними — мудрі відьмаки. Лісами мандрують чугайстри, полісуни, мавки, в річках живе плем'я русалок, під землею сховалися рахмани й могутні Великі Полози. Але й капосні злидні дошкуляють людям, і жорстокі песиголовці причаїлися біля кордонів… Такий світ Яв, а ще є світи Прав і Нав. Всіх їх поєднує Світове Дерево, основа Всесвіту.
Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі — чугайстер Віт, русалинка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін — та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування…
Поєднання захопливих пригод і поетичного світосприйняття — таким є сучасне українське фентезі. Алегоричною мовою оповідає воно читачеві про вічні цінності, моральні й культурні.
Прокидалися до світу і відьмаки з відьмами, і мудреці, і волхви, і віщуни, і прості набожні міщуки. Всі вони сходилися до капищ і славили своїх богів.
Були у Суронжі й такі, що зі стогоном виповзали зі стічних рівчаків або чужих льохів, що їх необачні хазяї звечора не позачиняли. Ці нікому не молились, бо знали: жодні боги їм не допоможуть, сподіватися можна лише на власні сили і волю до життя. Вони ліниво потягувались, поширюючи навколо хвилі смороду, і теж прямували до ярмаркової площі. А там вже їжу якусь можна роздобути… у пихатих купців, які не завжди добре стежать за своїм майном.
Не поспішали прокидатися лише по корчмах. Тут люд, навпаки, саме збирався до сну або думав, чи не попрямувати нарешті додому, зморений нічною пиятикою, танцями та іграми.
У старшокняжому замку цієї ночі теж не всі спали. Добровін, головний відьмак Словунії, довірник-чарівник Старшого Князя Яра Третього, особливо гостро відчув небезпеку.
Власне, тривога не покидала Добровіна вже кілька місяців, висіла темною хмарою, відколи було зроблено спробу викрасти Оберіг Суронжу. Винних не знайшли, і це затьмарювало всі ясні дні, усі радісні події — Добровін чекав на повернення викрадачів. Він скликав відьмаків, і ті по черзі пильнували Оберіг. Зникла Рутенія — його учениця й найсильніша відьма країни. Вона сповістила про прибуття, але так і не з’явилась. Після зникнення Рутенії недобре передчуття посилилось.
Цієї ночі відчуття небезпеки гострим вістрям вкололо у саме серце. Щось негаразд у Словунському князівстві. Про сон годі було й думати. Всю ніч Добровін перевіряв кожну кімнату, зазирав унутрішнім оком у кожну шпарину замку — і нічого не виявив. Лише знесилився і на самому світанку поринув у тривожне забуття.
3
До тями приходила важко. Спочатку — нестерпний головний біль. Потім — відчуття стрімкого руху тунелем, у кінці якого чекало сліпуче світло. Нудило. Очі повільно розплющились, і вона зрозуміла, що світло в кінці тунелю — це сонце. Спробувала поворухнути головою — біль розірвав її на тисячі дрібних скалок.
У роті відчувався гіркий присмак. Вона сперлася на лікті. Голова запаморочилась, нудота підсилилась. Думки були повільні і важкі, схожі на велетенські подушки. Згори долинав пташиний щебіт, прохолодний вітер пестив тіло. Жива. Щось зашкодило переслідувачеві, і вона таки спромоглася втекти? Перед очима сплив спогад про темну тінь. Отже, щось зашкодило. Або хтось… Цей хтось може бути поруч, а отже, треба швидше повертатися до тями і діяти.
Вона підвелася, і, долаючи біль і нудоту, озирнулася. Тільки сонце. Тільки вітер. Навкруги — височезні дерева. Їх коливало вітровіння, і гілки тихенько шепотіли своїм листям: «Тихо-тихо. Ми з тобою. Добре-добре буде все».
Раптом вона почула важкі кроки і пісню, співану низьким проникливим голосом:
Вона заслухалась. Та несподівано спів урвався, почувся зойк, дрібний тупіт і верескливі вигуки: