Київ — New York

— Не знаю. — Я зловила її погляд. — Просто я не любила...

— Навіть так... — Кейт не намагалася приховати розчарування.

— Я маю на увазі, до Нью-Йорка. До того, як зустріла Джастіна.

Після цих слів розчарування зникло. Вона подивилася на мене приречено, безпорадно чи, може, захоплено. Занадто багато емоцій змішалося на її обличчі. І мені було важко витримати цей погляд.

— Я кохаю його. — Мій голос прозвучав зовсім глухо. Я і сама його не впізнала.

Кейт нічого не відповіла. Лише зітхнула, як мені здалося, з полегшенням. І її погляд одразу ж пом’якшав. В її зітханні я прочитала співчуття, і це дало мені сили, набравши повні легені повітря, вести далі:

— Я знаю, що не маю права на це кохання. Але нічого не можу з собою вдіяти. Розумієш, Олег, — я знітилася на мить, — ти знаєш, про кого я? — Вона кивнула, знову закуривши. — Він надто багато зробив для мене. І я буду вдячна йому до кінця життя. Я маю бути вдячною йому. Це правильно. У тому, чого я домоглася, є його заслуга. Я не зможу піти від нього. Ось у чому ти цілковито маєш рацію. Коли моє життя було порожнім, лише він був поруч. Іноді мені здається, що він примусив мене жити всі ці роки, не дав здатися. Але потім з’явився Джастін. І я по-справжньому захотіла жити. Сама, без поштовхів у спину. Я не відразу зрозуміла, що зі мною діється. Неначе кольори навколо стали більш яскравими й насиченими. Я не знала, що таке любов. Мені здавалося, що я просто не здатна на це почуття. І думала, що цілком щаслива. Бо любов не вічна. До того ж рука до руки з нею завжди йдуть інші почуття: ненависть, образа, ревнощі. Вони пожирають людей ізсередини. Любов завжди приносить біль. Вона не буває рівною й однозначною. Вона змушує мучитися від недоговореного та прислухатися до тиші. Але коли Джастін поруч, все інакше. Тепер я дізналася, що, крім усіх сумнівів і душевних тягарів, любов здатна подарувати крила та спонукати літати. Це відчуття з’явилося з першого дня мого перебування тут. Я намагалася не помічати змін усередині самої себе, але кілька днів тому ми стали близькі. Не знаючи, що робити з цим, я хотіла поїхати, щоби запобігти всьому, що неминуче чекало нас попереду, але не знайшла в собі сили відірватися від нього. Тоді я вирішила, нехай і недовго, але бути з ним. І, наплювавши на те, що чекає попереду, розчинитися в солодкому сьогоденні. Вибач мені, Кейт, я розумію, яке егоїстичне моє рішення, але нічого не можу з собою вдіяти.