“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Зигмунд Фрейд, кумир світового єврейства, був правовірним іудеєм і особливим шанувальником кабали, членом масонської ложі Бней-Бріт і сіоністської організації[158]. Наукові погляди Фрейда — розвиток ідей кабали в галузі психології. За вченням кабали, насолода є не лише основною категорією життя, а й головною його метою. Енергія насолоди — це втілення усього існуючого. Ці думки Фрейд проводить у своїй теорії психоаналізу, яка стверджує: людина живе за принципом насолоди, намагаючись задовольнити свої бажання, передусім сексуальні; вся культура людства — сублімація незадоволення сексуального бажання. Якщо людина не задовольняє свого бажання, воно йде у сферу підсвідомості й починає зсередини травмувати її. Фрейд робить важливий для содомітів висновок, який є розвитком кабали: людина бісексуальна споконвічно, і будь-які її забагання у сфері сексу є природними. Всі заборони в цій галузі — релігійні забобони.

Те, що Фрейд обґрунтував теоретично, Хіршфельд почав втілювати в життя. В 1986 р. він надрукував статтю під назвою “Сафо і Сократ”, в якій стверджував, що содомітство є нормальним явищем, і співтовариство не повинно його осуджувати. В 1897 р. на гроші багатих євреїв Хіршфельд заснував “Науковий гуманітарний фонд” — перший в історії легальний союз содомітів, який розпочав активну пропаганду гомосексуалізму і гучну кампанію за скасування закону, що забороняв у Пруссії сексуальні стосунки між чоловіками.

З 1903 по 1922 рік содомітський союз Хіршфельда видавав перший у світі альманах геїв і лесбіянок — “Щорічний огляд для людей невизначеної сексуальної орієнтації”. Хіршфельд зумів заручитися підтримкою високопоставлених гомосексуалістів з оточення Вільгельма II. З тюрем було випущено тисячі злочинців-содомітів. У 1907 р. спалахнув політичний скандал — справа Мольтке — Хардема — Еленберга, і німецьке суспільство дізналося, що содоміти, яких підтримують єврейські вожді, мають потужну опору в уряді.

Содоміти організували збір підписів за скасування закону проти геїв. Їхні емісари побували у багатьох країнах світу й зібрали 6 тис. підписів, в тому числі Альберта Ейнштейна, Еміля Золя, Германа Гессе, Томаса Манна і навіть Льва Толстого[159].

Після Першої світової війни організований содомітський рух отримує ще один заклад. Разом з “Науковим гуманітарним фондом” розпочинає свою діяльність “Інститут сексуальних наук” під керівництвом Хіршфельда. Інститут стає центром содомітського розтління не лише для Німеччини, а й для інших країн. У 1919 р. за його сприяння виходить фільм, що пропагує гомосексуалізм. У Німеччині, Великий Британії та США виникають десятки содомітських організацій із своїми газетами, журналами, клубами, готелями для розваг.

З 1919 р. німецький єврей А. Бренд випускає газету “Євгеній” — орган “чоловічої культури, дружби і свободи”. У 1921 р. Бренд і Е.Фасбіндер видають содомітську газету “Дружба і свобода (проти буржуазної моралі)”. З 1924 р. вона починає виходити під назвою “Дружба”, визначивши себе як орган усіх геїв і лесбіянок[160].