“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Якщо Бакстове любострастя було єврейським, то таким самим було його відчуття кольору, а ще більше — його моральна теорія барв, яка, за його словами, засновувалася на релігійних якостях певних кольорів (“Блакить як барва для Магдалени й синь — для Мессаліни”) й була покликана викликати в глядачів певні потрібні йому емоції.

Бакст навчався в санкт-петербурзькій Академії мистецтв. Беручи участь у конкурсній темі “Мадонна оплакує Христа”, намалював юрбу євреїв із литовського гетто. Це “полотно” обурені члени журі перекреслили червоною крейдою, і Бакста вигнали з Академії.

“Якийсь час він мав школу під Санкт-Петербургом, — пише далі Пол Джонсон, — де й передав своє мистецтво улюбленому учневі Марку Шагалу (1887—1985), онукові єврейського ритуального різника. Знов же, і в малярстві поява художника-єврея бувала дивним феноменом”[154].

Не випадково Бакст хотів, щоб його вигнали з Академії мистецтв. Річ у тому, що й на початку ХХ ст. ще існував дуже сильний опір доброчесних євреїв зображенню живого, що заборонено релігією. Коли молодий Хаїм Сутін, син кравця-хасида намалював з пам’яті рабина зі Сміловичів, батько відшмагав його батогом.

Модерністами іудеї були і в інших сферах. Так, Лейб Блюм, “будучи главою французького уряду”, “неочікувано” повстав проти непорочності дівчат. У книзі “Шлюб” він висунув вимогу, щоб дівчата починали статеве життя з 15-ти років. Такий досвід, на його думку, допоможе виробити правильні погляди на сімейне життя. Кращими вчителями такої науки, стверджує Блюм, можуть бути літні чоловіки. Він обґрунтовує свої погляди тим, що майбутні чоловіки менше ревнуватимуть жінок, якщо знатимуть, що до шлюбу вони мали коханців на законних підставах і за новими добрими моральними правилами, якими він хоче замінити нашу історичну мораль.

Блюм заохочує також кровозмішання, даючи поради, як у разі відсутності хорошого партнера для проходження практики з курсу кохання звернути увагу на... рідного брата чи на... батька! Книгу Блюма заборонено в усіх країнах світу, крім Франції. І вона, безумовно, сприяла розбещенню французького суспільства і розкладанню французької нації.

Ми вже багато говорили про содомізм, що сьогодні всіляко заохочується у США. А хто ж стоїть за геями і лесбіянками?

Содомітський рух завжди йшов пліч-о-пліч з “єврейською емансипацією” і його очолювали спільні вожді. В 1997 р. у Сан-Франциско, своєрідній столиці содоміського руху, відбулося святкування сторіччя боротьби за “сексуальне звільнення”. “Протягом майже чотирьох місяців содоміти проводили масові заходи на головних вулицях Сан-Франциско, які були обвішані прапорами “райдуга” геїв і лесбіянок. Своє “свято” содоміти відзначали в концертних залах, культурних центрах, бібліотеках, музеях.