Трудівники моря
- Автор: Гюго Виктор
- Год: 1866
- Язык: украинский
- Переводчик: Степан Пінчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Трудівники моря». Краткое содержание книги:
Переклад з французької, примітки та післямова Степана Пінчука.
Вантаження «Тамоліпаса» наближалося до кінця. Він готувався до відплиття і незабаром мав знятися з якоря.
Якось у вівторок увечері Дюранда прибула в Сен-Мало ще завидна. Сьєр Клюбен, стоячи на командному мостику і спостерігаючи за маневруванням корабля при вході в гавань, запримітив поблизу малої бухти, на піщаному березі, в пустельній місцині між скелями, двох чоловіків, які про щось гомоніли. Він подивився на них у морський бінокль і впізнав одного із співрозмовників. То був капітан Зуела. Клюбенові здалося, що він упізнав також другого.
Той другий, довготелесий чолов'яга, мав на голові високого капелюха, одягнений був у строгий чорний костюм; з вигляду він скидався на квакера. Очі його були смиренно опущені додолу.
Зайшовши в «Готель Жана», сьєр Клюбен дізнався, що «Тамоліпас» знімається з якоря днів через десять.
Згодом стало ясно, що Клюбен зібрав ще деякі відомості.
Вночі він з'явився в крамницю зброяра, що на вулиці Сен-Венсан, і запитав господаря: — Чи знаєте ви, що таке револьвер?
— Авжеж, — відповів зброяр. — Американська штучка.
— Це пістолет, який уміє підтримувати бесіду.
— Ай справді. І запитає, і відповість.
— І заперечить.
— Що правда, то правда, пане Клюбен. У нього обертовий барабан.
— І заряд на п'ять-шість куль.
Зброяр розтяг куточки вуст і на знак захоплення прицмокнув язиком, кивнувши при тім головою.
— Зброя на славу, пане Клюбен. На мою думку, перед нею велике майбутнє.
— Мені потрібен револьвер на шість куль.
— Чого нема, того нема.
— Як? У вас, у зброяра?
— Ще не тримаю такого товару. Розумієте, то річ небачена. Новинка. У Франції поки що виробляють тільки пістолети.
— Хай йому чорт!
— їх ще нема в продажу.
— Хай йому чорт!
— Можу запропонувати чудові пістолети.
— Мені потрібен револьвер.
— Я розумію, що він набагато зручніший. Але ж почекайте хвилиночку, пане Клюбен...
— Що?
— Думаю, що випадком у Сен-Мало можна було б дістати один.
— Револьвер?
— Атож. і — Продається?
— Авжеж.
— У кого?
— Мені здається, що я знаю в кого. Наведу довідку.
— Коли дасте мені відповідь?
— При нагоді. Але річ на славу.
— Коли мені зайти?
— Раз уже я взявся роздобути вам револьвер, знайте, що буде на славу.
— Коли дасте відповідь?
— Коли знову приїдете.
— Нікому не кажіть, що це для мене, — попросив Клюбен.
III
Клюбен щось відносить і нічого не приносить
Сьєр Клюбен завантажив Дюранду, узявши на борт партію биків та кілька пасажирів, відплив, як звичайно, із Сен-Мало на Гернсей у п'ятницю вранці. Того ж таки дня, коли пароплав вийшов у відкрите море, що дало можливість капітанові на якийсь час покинути командирський мостик. Клюбен увійшов у свою каюту, замкнувся там, взяв саквояж, заготовлений заздалегідь, поклав у гнучке відділення одежу, а в тверде — сухарі, кілька бляшанок консервів, кілька фунтів какао в плитках, хронометр і морський бінокль, застібнув торбу на замок, через її вушка протяг шнура, теж заготовленого наперед, щоб при потребі можна було закинути ношу на плечі. Потім він спустився у трюм, увійшов у тросове відділення і виніс звідти мотузку, зав'язану вузлами, з гачком на кінці, такими мотуз-ми користуються на морі конопатники, а на суші злодії. Вони полегшують піднімання.