Спостерігаючи за англійцями

Цей принцип працює і в зворотному порядку: у мене була приятелька, за всіма ознаками — типова представниця робітничого класу. Вона жила у занехаяній муніципальній квартирці і працювала прибиральницею в школі. Та в неї була типова аристократична забаганка — кінний спорт (а якщо точніше, то кінні перегони з перешкодами, які полюбляє — о, який збіг, — сама принцеса Анна). У кінній школі, неподалік від дому, вона тримала коня (безкоштовно, в обмін на послуги з прибирання стайні), а кухня в тій замшілій комунальній квартирці була обвішана нагородами і фотографіями з перегонів і одноденних змагань, в яких вона брала участь. Її друзі та сусіди, вихідці з робочого класу, вважають це «гламурне» захоплення кіньми і ті виставки нагород на кухні таким собі тихим вар’ятством, ексцентричним хобі, яке ніяк не вивищує її і не впливає на соціальний статус.

«Похибка на ексцентричність» найбільш ефективно працює в самих низах і на самому вершечку соціальної драбини. Усі межові соціальні класи — будь це мідли чи низи середнього, верхівка робочого чи навіть верхівка середнього класів — чутливіші до класових девіацій. Будь-яке відхилення від поведінкових норм служить їм підставою для похибки класифікації. Звісно, що одну невідповідність, наприклад, у декорі помешкання, ще пробачать, а от дві та більше — вже точно ні. Навіть тим, хто знаходиться поза вразливою межовою зоною, для власної ж безпеки варто запозичити дивацтва, які не сплутаєш із дивацтвами найближчого соціального класу — найкраще підійдуть ті із зовсім протилежного класу. От, наприклад, представник верхівки середнього класу, із смаками мідла середнього класу, в очах публіки може запросто з’їхати вниз по соціальній драбині. А якщо той же виходець із мідлів середнього класу буде забавлятися відверто пролетарськими штучками — меблями чи декором, то соціальний ліфт додолу йому не загрожує.

Чимало клопотів буває і від подарунків (подарованих від щирого серця, треба зауважити) — подарувавши щось невпопад, можна збурити класово-бентежних англійців. Якось мені подарували симпатичні дерев’яні костери, але в мене нема столів, які б треба було захищати від плям, — та й, чесно кажучи, не хочеться, щоб мене запідозрили в буржуазних манерах, — тож я наловчилася підважувати ними перекособочені вікна. Я б могла, ясна річ, поремонтувати перекособочені віконні рами, але що тоді робити з костерами? Ох і непросто нам, англійцям, живеться.