ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Мотузка «андон» втілює головний принцип системи «обіцяних результатів». Надсилає простий сигнал усім учасникам робочого процесу і різко контрастує з традиційним підходом до менеджменту. Кожна група працівників має власну «функцію пристосування» і весь час її оптимізує; функції груп часом суперечать одна одній; «функцію пристосування» будь-якої групи можна перевірити за допомогою такої самої функції іншої групи. Вдалий менеджмент — це координація функцій, завдяки якій уся компанія рухається в правильному напрямку і має спільну «функцію пристосування».
В IT-компаніях, де панує культура автономності, поширені літучки. Ці короткі зустрічі проводяться щодня, зазвичай стоячи, і сприяють тому, що працівники діють разом заради спільної мети, тримаючи один одного в курсі про виконання «обіцянок».
Якщо організація працює незлагоджено, літучки — чудове рішення. Вони допомагають з’ясувати, що пішло не так, і запровадити нові системи комунікації.
Майкі Дікерсон — колишній інженер Google, якого восени 2013 року Білий дім запросив рятувати невдалий сайт healthcare.gov143. Пізніше Майкі став директором новоствореної Цифрової служби США. Він розповів мені, як завдяки літучкам усього за сто днів налагодив взаємодію підрядників Білого дому так, що провальний сайт запрацював. Зустрічі проходили приблизно в такому форматі:
— Джо, ти обіцяв на сьогодні підняти три додаткових сервери. Що там із цим?
— Майк ще не скинув мені параметри доступу.
— Майку, в чому річ?
— Я не отримував від Джо запиту на доступ.
— Та як це, Майку? Дивися, ось моє повідомлення.
— Слухай, Джо. У мене тут список усіх запитів, і від тебе нічого!
Ось так «Джо» і «Майк», які працювали на різних підрядників (до розробки сайту healthcare.gov залучили 33 компанії і підписали 60 різних угод144), з’ясовували, що користувалися різними системами відстеження робочих завдань. Виходило, що команди розробників надсилали запити в нікуди й марно сподівалися, що колеги виконають завдання. Не розуміючи взаємозалежності, учасники процесу зайшли в глухий кут: кожна команда, не в змозі продовжувати, чекала результатів від іншої.
За рахунок веб-сервісів, API, систем відстеження робочих завдань чи багів схема роботи «Обіцяні результати» в будь-якому разі забезпечує належний рівень автономності працівників. Адже кожний автономний учасник процесу особисто дає обіцянки і відповідає за їхнє виконання.
Новий підхід до розробки програмного забезпечення вплинув і на роботу компаній. Раніше метою девелоперів був кінцевий продукт: скажімо, «вихідний еталон» наступної версії Microsoft Windows, яку розробляли протягом кількох років, а в день випуску заливали на мільйони CD-ROM і розповсюджували серед десятків тисяч роздрібних продавців і корпоративних клієнтів. Та згодом розробка софту стала безперервним процесом, спрямованим на поступове вдосконалення продукту.
Добре пам’ятаю слова Марка Луковскі, колишнього провідного інженера Microsoft, про те, як змінилася його робота після переходу в Google: «Я щось змінюю і відразу скидаю оновлення мільйонам користувачів онлайн». Марк говорив про кардинальну трансформацію в розробці ПЗ за доби хмарних технологій. Жодних «вихідних еталонів». Нині софт завжди в розробці, програмісти крок за кроком вносять значні чи незначні зміни. Із погляду компанії, яка надає послуги онлайн, софт перетворився з продукту на процес, а врешті й на потік бізнес-операцій. Ті операції треба оптимізовувати не тільки для девелоперів софту, а й для користувачів, бо ті запускають програми, які оновлюються мало не щодня.
Тепер компанія — гібридний організм, сформований із людей і машин. Я поділився цією ідеєю зі співробітниками Amazon 2003 року. Розповів їм про механічного турка, який грав у шахи. Автоматизованого шахіста сконструював Вольфґанґ фон Кемпелен. Наприкінці XVIII — на початку XIX століття диво показували по всій Європі. Турок дивував і перемагав таких видатних людей, як Наполеон і Бенджамін Франклін. Насправді ж робот був ілюзією: усередині ховався справжній чемпіон із шахів; спеціальні лінзи дозволяли бачити дошку, а важелі — рухати руками «автоматизованого» гравця. На мою думку, це чудова метафора для аналізу нового покоління веб-додатків.