ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Google Maps добре вписується в мою теорію про Web 2.0. Я був переконаний, що, на відміну від операційних систем (Windows, Mac OS X чи Linux), чиї підсистеми регулюють доступ до підсистем «заліза» комп’ютера чи мережі, операційна система інтернету регулює доступ до підсистем даних, які посвідчують особу або визначають місце її перебування. Я вірив: якби девелопери мали відкритий доступ до таких підсистем, стався б інноваційний вибух. Я захопився цією ідеєю й організував новий захід, присвячений геолокаційним сервісам. Я назвав його Where 2.0 (Де 2.0). Судячи з усього, я «піймав хвилю» слушної миті, адже за два чи три тижні до заходу представники Google попросили втиснути їх у програму. Тоді саме планувався офіційний випуск сервісу Google Maps, і ця подія стала головною «фішкою» Where 2.0.
Попри технічну можливість розробляти додатки на основі картографічних онлайн-сервісів на зразок MapQuest, Yahoo Maps та Microsoft Maps, девелопери мусили просити на це дозволу і сплачувати ліцензійний збір. Зі свого досвіду в програмному забезпеченні Open Source я знав, що без цих бар’єрів у новій галузі картографічних сервісів буде набагато більше інновацій і користувачів. Маючи безперешкодний доступ, девелопери розкриють весь творчий потенціал. Отож я спробував переконати Microsoft і MapQuest (на той час вони належали AOL) відкрити безкоштовний доступ до їхніх API, але нічого не вийшло. Натомість вони охрестили хакерів «піратами» й перекрили їм повітря.
А от Google повелася інакше. Коли незалежний девелопер на ім’я Пол Рейдмейчер розкодував формат даних Google Maps, то збагнув, що може розробляти окремі мапи, поєднуючи дані з різних джерел. Пол створив сайт housingmaps.com, за рахунок якого на Google Maps відображалися оголошення про житло з Craigslist. У Google зметикували, що це про нові можливості. Замість зупиняти хакерські починання Пола, Google найняла його і зробила API відкритим, щоб сприяти «мешапам». Це був справжній прорив, який зробив Google лідером у галузі картографічних онлайн-сервісів. Дедалі більше девелоперів працювали над додатками для Google Maps, тому платформа ставала потужнішою і приваблювала користувачів. Вона стала класичним «насиченим ринком», куди користувачі приходять за додатками, а додатки приходять за користувачами.
Коли Apple представила айфон у червні 2007 року, сталося те саме: хакери «пояснили» компанії, наскільки потужні платформи. Нині, користуючись смартфоном, ми так звикли до App Store, що забуваємо: у першому айфоні не було сервісу для придбання додатків. Перший телефон мав революційний, гарний інтерфейс із тачскріном, музичний плеєр iTunes (раніше доступний лише на айподі), але, так само як в інших телефонах, у ньому бракувало додатків. За кілька днів хакери обійшли обмеження Apple й додали власні програми. Цей процес, коли користувач звільняє телефон із «в’язниці додатків», назвали Jailbreak (втечею із в’язниці). У липні 2008 року, у відповідь на поширення Jailbreak, Apple запровадив App Store — офіційний механізм, з яким девелопери могли додавати програми на телефон. Так зародився світ смартфонів — звичний для нас тепер. За останньою інформацією, існує понад два мільйона додатків для iPhone, і їх завантажили 130 мільярдів разів. Розробники додатків заробили на цьому майже 50 мільярдів доларів.
App Store для iPhone запустили в липні 2008 року. У листопаді того року Барак Обама став президентом. Його називали «першим інтернет-президентом», бо в передвиборчій кампанії він успішно скористався інтернетом153. До «Саміту Web 2.0», який O’Reilly Media організовувала у співпраці з Джоном Баттеллєм і компанією TechWeb, ми готувалися разом із керівником TechWeb Еріком Форотом. Я хотів запросити на заходи інноваторів, які допомагали органам влади наблизитися до технологій. Ми б тоді разом поміркували, як допомогти новій адміністрації виправдати сподівання, покладені на першого інтернет-президента. Натомість Ерік запропонував провести для них спеціальний захід. Так ми і зробили: 2009-го й 2010 року організували у Вашингтоні «Саміт Gov 2.0» (від англійського слова government, тобто уряд, влада) та «Експо Gov 2.0». Дженніфер Палька (нині моя дружина) стала головним менеджером проекту TechWeb і генератором ідей.