Казки народів світу
- Автор: автор Невідомий
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00620-7 (укр.)
- Переводчик: Ирина Сидоренко
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки народів світу». Краткое содержание книги:
Сборник включает избранные сказки народов мира. Большинство из них выходило в издательстве «Вэсэлка» в разные годы.
Редактори-упорядники Ірина Сидоренко, Володимир Романець
Передмова Ірини Сидоренко
Покликали садівникового слугу й примусили пройти через ворота. Він пройшов, і дівчина кинула в нього яблучко. Слуга скрикнув і побіг, тримаючись руками за голову.
Побачивши таке, цар не повірив:
— Не може цього бути! Тут якась помилка!
Не міг же цар отак просто видати дочку за якогось слугу! І він звелів ще раз пройти всім через браму, а дочці вдруге кинути яблуко. Трапилося все так, як і раніше: слуга втік, тримаючись руками за голову.
Засмучений цар утрете звелів усім пройти через браму. Побачивши, що й цього разу дочка вибрала слугу, він змушений був видати її за Фет-Фрумоса.
Весілля це святкували тихо й таємно: цар дуже не любив молоде подружжя. Він тільки дозволив їм жити при дворі. Садівників слуга став водоносом. Усі царські слуги насміхалися з молодого подружжя і засипали їхню хатину сміттям. Одначе всередині хатина була дуже гарна, чепурна, стояли там такі рідкісні речі, яких і в царських хоромах не було. Все це чудове багатство подарував молодятам крилатий кінь.
Царевичі, що сваталися до наймолодшої царівни, образились на неї й вирішили піти війною проти її батька. Дуже засмутився цар, коли довідався про намір своїх сусідів. Але що поробиш? І він почав готуватись до війни.
Два старші зяті царя зібрали військо і прийшли йому на допомогу. Фет-Фрумос послав дружину просити царя, щоб і йому дозволили йти на війну. Але цар вигнав її:
— Іди геть з-перед моїх очей! Через тебе ж війна почалася!
Та після багатьох благань цар нарешті дозволив Фет-Фрумосові підвозити воду воїнам. Зібрався Фет-Фрумос у похід: одягнувся у лахміття і поїхав на шкапині. Незабаром він зі своєю шкапиною загруз у болоті. Саме тоді, коли він намагався витягнути свою конячину з багнюки, нагодився цар із військом. Посміялися вони з нього та й поїхали далі. Коли ж військо сховалося за обрієм, його шкапина обернулась на крилатого коня. Сам хлопець змінив своє дрантя на «Польові квіти», сів на коня й помчав на поле битви.
Ще здалеку Фет-Фрумос побачив, що ворожі війська набагато численніші й сильніші. Із вершини пагорба він налетів, мов вихор, на них і закрутився між ворогами, рубаючи мечем праворуч і ліворуч. Вороги так злякалися несподіваного нападу Фет-Фрумоса, блиску його одягу й крилатого коня, що втекли з поля бою. Побачив таке диво цар і зрадів. Вертаючись із перемогою додому, царське військо побачило, що водовоз і досі не може витягти шкапину з болота. Цар тепер був у доброму настрої і звелів:
— Ану, допоможіть бідакові та його шкапині!
Не встигли цар та його військо відпочити після битви, як прилетіла звістка, що вороги знову йдуть, тільки вже з більшими силами. Не було ради, довелося виступати назустріч ворогові. Наймолодший зять і цього разу просився йти з усіма. Його висміяли, але врешті-решт дозволили. Посміялися ще раз тоді, коли, проїжджаючи мимо, знову побачили його зі шкапиною в болоті. А він, як тільки військо з царем сховалося за горою, обернувся на Фет-Фрумоса і на своєму крилатому коні, в одязі «Зоряне небо» примчав на поле бою.
Засурмили труби, загриміли барабани, війська ринули одні проти одних. А Фет-Фрумос, побачивши, що вороги сильніші й численніші, кинувся на них з пагорба й примусив їх тікати.
Цар у дуже доброму настрої повертався разом із військом назад і, проїжджаючи мимо водовоза, який усе ще силкувався витягти шкапину з болота, звелів допомогти йому.
Але цар до глибини душі був засмучений, коли довідався, що вороги втрете, ще з більшими силами підійшли до кордонів його царства. Він почав гірко плакати і плакав доти, доки в його старечих очах не висохли всі сльози. Та не було ради — мусив збиратися та йти в похід…
Водовоз також запріг свою шкапину. І після того, як царське військо проїхало мимо болота, де він знову вовтузився зі своєю шкапиною, обернувся на Фет-Фрумоса, скинув лахміття, взяв одяг із сонцем на грудях, місяцем на спині і зірками на плечах. Він розпустив свої золоті кучері, сів на крилатого коня й за одну мить злетів на пагорб, щоб подивитися на битву.
Вороги обступили царське військо з трьох боків. Надвечір, побачивши, що вороги перемагають, Фет-Фрумос напав на них і почав рубати на всі боки. Вороги від несподіванки розгубилися і, не знаючи, що робити, розсипались по полю. Вони тікали, мов курчата від шуліки, куди очі світять, ламаючи собі шиї. Але Фет-Фрумос не давав перепочинку їм, усе гнав і гнав з мечем в руках.
Цар, помітивши, що Фет-Фрумос поранений у руку, дав йому свою хустину перев’язати рану…
По дорозі додому цар та його військо знову зустріли водовоза зі шкапиною в болоті і знову допомогли йому.