Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
А тепер розгляньмо наступну причину стрімкого падіння рівня злочинності: розрив мильної бульбашки під назвою «крек», або ж різкий спад популярності курильного кокаїну. Крек виявився потужним наркотиком, який спричиняє залежність. Тож надзвичайно прибутковий ринок його збуту утворився за якихось кілька днів. Так, це правда, що з його продажу багатіли тільки лідери наркоугруповань. Але ця обставина лише заохочувала вуличних торговцв до відчайдушніших кроків. Заради просування «службовою драбиною» вони були готові вбивати своїх конкурентів не лише з чужих банд, а й із власної. Типове вбивство через наркотики виглядало так: один наркодилер вбиває іншого (або двох чи трьох), і зовсім не так, як свідчить узвичаєна істина: якийсь обкурений креком наркоман із виряченими очима вбиває власника крамниці, щоби заволодіти кількома доларами. Результатом крекового буму стало стрімке збільшення кількості насильницьких убивств. В одному з досліджень його автори дійшли висновку, що 1988 року понад 25 % всіх умисних вбивств були пов’язані з креком85.
Приблизно з 1991 року хвиля таких убивств почала поволі спадати. Це навело багатьох на думку про те, що крек почали вживати менше. Але це не так. Курильний кокаїн донині залишається значно популярнішим, аніж багато кому здається. Майже 5 % усіх арештів у Сполучених Штатах і досі пов’язані з кокаїном (порівняно з 6 %, що припали на пік популярності креку); та й випадків потрапляння споживачів креку до реанімації поменшало зовсім не набагато.
Що справді зменшилося, так це велетенські прибутки від продажу креку. Ціна на кокаїн падала вже багато років, і це тривало навіть тоді, коли популярність його курильного різновиду швидко зростала. Дилери почали боротися між собою, знижуючи ціну, і їхні прибутки різко впали. І, зрештою, крекова бульбашка луснула не менш драматично, аніж, скажімо, бульбашка показника Nasdaq на фінансовій біржі. (Якщо перше покоління торговців креком можна було порівняти з мільйонерами Microsoft, то друге — із власниками інтернет-магазину Pets.com). Ставши свідками того, як ветеранів торгівлі креком убивали або відправляли за ґрати, молодші крек-дилери вирішили, що прибутки не виправдовують ризику. І турнір утратив свою привабливість. Зиск більше не вартував того, щоб убивати когось заради заволодіння його ринком збуту, і, безумовно, не вартував того, щоб самому опинитися на цвинтарі.
Тому пік насильства минув. З 1991 по 2001 рік показник убивств серед чорношкірої молоді, частка якої серед торговців креком була непропорційно високою, упав на 48 %, тоді як аналогічний показник серед чорних та білих більш старшого віку впав на 30 %. (Ще одним незначним чинником, який посприяв зменшенню кількості умисних вбивств, стало те, що деякі торговці креком замість того, щоб убивати своїх ворогів, почали стріляти по їхніх сідницях; такий метод насильницької розправи вважався принизливішим — і карався законом менш суворо, ніж убивство). Зважаючи на все вищенаведене, крах ринку креку пояснює падіння рівня злочинності на 15 % у 1990-ті — чинник, безперечно, істотний, хоча слід при цьому зазначити, що крек призвів до значно вищого за 15 % зростання рівня злочинності у 1980-ті роки. Інакше кажучи, ефект креку й досі дається взнаки у вигляді насильницьких злочинів, не кажучи вже про ті численні нещастя, до яких і далі призводить цей наркотик86.
Остання пара пояснень падіння рівня злочинності стосується двох демографічних тенденцій. Перша часто згадувалася в засобах масової інформації: старіння населення.
Поки рівень злочинності не знизився так різко, ніхто навіть не говорив про цю гіпотезу. Фактично, кримінологи, які прогнозували «потоки крові», пропагували протилежну теорію про те, що зростання частки підлітків у загальній кількості населення дасть рясний урожай суперхижаків, які буквально поставлять країну на коліна. «Недалеко за обрієм причаїлася темна хмара, якою вітри скоро накриють нас, — передрікав Джеймс К. Вілсон 1995 року. — Населення знову почне молодшати… Тож будьте напоготові»87.
Проте частка підлітків у загальній кількості населення так і не стала значно більшою. Кримінологи типу Вілсона та Алана Фокса страшенно помилились у своєму тлумаченні демографічних даних. Насправді ж у 1990-х збільшилася частка літніх людей. Можливо, ця новина й була страхітливою у площині безкоштовної медицини та державного соціального забезпечення, але середньостатистичний американець не мав жодних підстав боятися навали бабусь і дідусів. Не секрет і те, що літні люди виявляють мало схильності до протиправної діяльності; середньостатистичний шістдесятип’ятирічний індивід має в п’ятдесят разів менше шансів бути заарештованим, ніж середньостатистичний підліток. Саме це й робить такою напрочуд привабливою теорію зниження рівня злочинності внаслідок старіння населення. Проте ретельне дослідження статистичних даних ілюструє, що старіння населення Америки жодним чином не спричинилося до зменшення цього показника у 1990-х роках. Демографічні зміни — процес надто повільний і складний (ви не перетворюєтеся з підлітка в куртці з капюшоном на пенсіонера за якихось кілька років), щоби хоч якось спробувати пояснити з його допомогою всю несподіваність різкого зниження рівня злочинності88.