Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Аби продемонструвати причинно-наслідковий зв’язок, нам треба розглянути таку ситуацію, коли нарощування чисельності працівників поліції не пов’язане зі зростанням рівня злочинності. Якщо, наприклад, у деяких великих містах кількість правоохоронців збільшується, а в інших — ні, ми, придивившись пильніше до цих випадків, зможемо побачити, чи знизився рівень злочинності у тих містах, де чисельність працівників поліції збільшилася.
Виявляється, що таку ситуацію часто породжують політики, які полюють на голоси потенційних виборців. Протягом місяців, що передують виборам, чинні мери зазвичай намагаються забезпечити собі голоси законослухняних громадян за допомогою наймання додаткової кількості полісменів — навіть тоді, коли показник рівня злочинності є стабільним. Тому, порівнявши його показники в низці міст, де щойно пройшли вибори (і де через це з’явилася додаткова кількість працівників поліції), зі ще однією низкою міст, де виборів не було (а, отже, і не було додаткової кількості полісменів), ми матимемо змогу встановити вплив збільшення чисельності працівників поліції на рівень злочинності. І отримати таку відповідь: справді, збільшення чисельності полісменів істотно знижує показник рівня злочинності.
Знову-таки, буде незайвим і корисним озирнутися в минуле, щоби визначити: а чому, зрештою, відбулося таке різке зростання криміналу? Порівняно з кількістю скоєних правопорушень за період з 1960 до 1985 рр. чисельність поліції зменшилася більше ніж на 50 %71. В одних випадках найняти додаткову кількість полісменів означало порушити ліберальну естетику тогочасної доби; в інших — такий крок просто вважався занадто дорогим. Це п’ятдесятивідсоткове падіння чисельності полісменів обернулося приблизно таким самим зниженням імовірності затримання того чи іншого конкретного злочинця. У поєднанні з вищезазначеною поблажливістю судової системи таке зниження кількості працівників поліції створило сильні позитивні стимули для злочинців.
Та в 1990-ті філософія, як і суспільні потреби, змінилася. Радикальних змін зазнала тактика роботи поліції, і у великих містах усієї країни відбулося масштабне поповнення її лав. Додаткові кадри зіграли роль не лише стримувального засобу; вони також забезпечили кількість персоналу, необхідну для ув’язнення злочинців, які за інших умов розгулювали б на свободі. Наймання додаткової кількості полісменів забезпечило у 1990-ті приблизно 10 % зниження рівня злочинності.
Але в 1990-ті роки змінилася не лише кількість працівників поліції; не забуваймо найбільш популярну причину різкого падіння рівня злочинності: нові стратегії поліції.
Мабуть, не було тоді привабливішої гіпотези, ніж віра в те, що розумна поліційна тактика здатна зупинити злочинність. Бо вона передбачає не лише зменшення чисельності негідників, а й появу когорти хоробрих і безстрашних героїв. Ця гіпотеза швидко стала символом віри, бо апелювала до чинників, котрі, як зазначав Джон Кеннет Ґелбрейт, найбільше сприяють формуванню узвичаєної істини: до легкості сприйняття самої ідеї і до тої міри, якою вона впливає на наш особистий добробут.
Найдраматичніше ситуація розвивалася в Нью-Йорку, де новообраний мер Рудольф Джуліані та призначений ним комісар поліції Вільям Бреттон присягнулися розв’язати нестерпну проблему злочинності. Бреттон запровадив новаторський підхід до охорони правопорядку. Як згодом сказав один поліцейський високопосадовець, з приходом Бреттона в поліції Нью-Йорка розпочався «афінський період», протягом якого нові ідеї взяли гору над закостенілою практикою72. Замість того щоб панькатися з керівниками поліцейських дільниць, Бреттон почав вимагати від них звітності. Замість того щоб покладатися винятково на застарілі методи, він запровадив технічні новації на зразок CompStat — комп’ютеризованого методу контролю за зонами з найвищим рівнем злочинності.
А найрадикальніша нова ідея, яку втілив у життя Бреттон, походила з теорії розбитої шибки, яку вперше сформулювали кримінологи Джеймс К. Вілсон та Джордж Келлінг. Відповідно до цієї теорії, дрібні проблеми, якщо їх не вирішувати, згодом перетворюються на великі неприємності: тобто якщо хтось розбиває шибку у вікні й бачить, що його не ремонтують якомога швидше, отримує сигнал про те, що можна порозбивати й решту шибок, а може, і сам будинок підпалити73.