Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 591. Реалізація предмета застави
1. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
3. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
1. Стаття 591 ЦК встановлює найбільш загальні положення щодо реалізації майна, яке було предметом застави та на яке звернено стягнення за рішенням суду. Деякі більш конкретні правила щодо реалізації предмета застави встановлені ст. 21 Закону «Про заставу», ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Правове регулювання відносин щодо реалізації майна, яке було предметом застави та на яке звернено стягнення, здійснюється ст. 50 — 66 Закону «Про виконавче провадження» [129].
2. Основною формою реалізації предмета застави, на яке звернено стягнення за рішенням суду, є його продаж з публічних торгів (ч. 1 ст. 591 ЦК; частина перша ст. 21 Закону «Про заставу»). Це ж правило випливає із ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Винятки із правила про продаж предмета застави з публічних торгів можуть встановлюватись договором застави або законом. Частина третя ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» допускає визначення рішенням суду іншого порядку реалізації предмета застави, ніж з публічних торгів. Лише щодо майна державних підприємств (до таких слід віднести і комунальні підприємства, оскільки до прийняття Конституції України категорією державних підприємств охоплювалися підприємства, що перебувають у загальнодержавній власності, і державні комунальні (за термінологією, що тоді використовувалась) підприємства) та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких знаходяться в державній власності, ст. 21 Закону «Про заставу» встановлює тверде імперативне правило, відповідно до якого будь-який інший спосіб реалізації заставленого майна цих підприємств (крім реалізації з аукціонів) не допускається. Але в силу застереження, відповідно до якого положення раніше прийнятих законодавчих актів не застосовуються в частині, в якій вони суперечать Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», положення ст. 21 Закону «Про заставу» [64], про яке йдеться, застосуванню не підлягає.
3. Виконавчі листи, що видаються неспеціалізованими судами загальної юрисдикції на виконання рішень у справах за позовами про звернення стягнення на заставлене майно, накази господарських судів, що видаються господарськими судами на виконання рішень у таких же справах, підлягають виконанню відповідно до Закону «Про виконавче провадження» [129] (ст. З названого Закону). Але це не означає, що положення Закону «Про виконавче провадження» можуть застосовуватись всупереч Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207]. Це є неможливим внаслідок застереження, яке включене до цього останнього Закону та на яке тут уже неодноразово зазначалось.
4. У процесі реалізації заставленого майна виникають публічно-правові (виконавчі) правовідносини і приватно-правові відносини, пов’язані з укладенням договорів у процесі реалізації заставленого майна. Ті й інші правовідносини необхідно розмежовувати. Таке розмежування необхідне для правильного визначення правових норм, що підлягають застосуванню у відповідних випадках. У принципі, належить виходити з того, що відносини між відділом державної виконавчої служби і судом, між відділом державної виконавчої служби і стягувачем (заставодержателем), між відділом державної виконавчої служби і боржником (заставодавцем) носять публічно-правовий характер. Деякі відносини між органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) та організацією, якій майно, що є предметом застави, передається на реалізацію, є публічно-правовими, а інші з них носять цивільно-правовий характер і навіть передбачають укладення договору. Відносини між організацією, що здійснює реалізацію майна, яке є предметом застави, у тому числі і з аукціонів (публічних торгів), і покупцями цього майна слід визнати цивільно-правовими.