Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 593. Припинення права застави
1. Право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
2. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
3. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов’язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов’язаний негайно повернути його заставодавцеві.
1. Формулювання «припинення застави» (ст. 28 Закону «Про заставу» [64]), «припинення права застави» (ст. 593 ЦК; ст. 28 Закону «Про заставу») означають припинення речових правовідносин з приводу застави, тобто правовідносин, що охоплюються легальним визначенням поняття застави. Зобов’язальна частина правовідносин щодо застави виконанням забезпечуваного заставою зобов’язання не припиняється. Саме з урахуванням цього ч. 3 ст. 589 ЦК і ст. 45 Закону «Про заставу» покладає на заставодержателя, в якого знаходиться предмет застави, обов’язок негайно повернути предмет застави заставодавцю після виконання останнім або третьою особою забезпеченого заставою зобов’язання. Отже, зустрічні зобов’язання сторін з приводу застави припиняються виконанням забезпеченого заставою зобов’язання далеко не завжди, оскільки договором застави або законодавством можуть встановлюватися обов’язки сторін договору застави, що і за своєю суттю, і в силу законодавства не можуть припинятися з припиненням забезпечуваного заставою зобов’язання (такими, зокрема, є згаданий обов’язок заставодержателя повернути предмет застави, що знаходиться в нього, обов’язок заставодержателя подати заяву про виключення застави з Державного реєстру застав рухомого майна, що встановлений частиною третьою ст. 44 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207], обов’язок заставодавця відповідно до ч. 2 ст. 580 і ч. 2 ст. 587 ЦК надати рівноцінний предмет у разі знищення або втрати предмета застави, хоч в зв’язку з цим застава (право застави) припиняється, тощо).
2. Припинення забезпеченого заставою зобов’язання припиняє і заставу як речові правовідносини. Формулювання п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК і ст. 28 Закону «Про заставу» не залишають сумнівів у тому, що в момент припинення забезпеченого заставою зобов’язання припиняється і застава. Це формулювання зорієнтоване в першу чергу на забезпечення заставою виконання грошових зобов’язань, факт якого засвідчується елементарно просто (повідомленням банку, що обслуговує заставодержателя, про надходження грошей на поточний рахунок). Однак заставою може забезпечуватися виконання й інших зобов’язань, багато з яких передбачають часом дуже складний порядок посвідчення виконання. Так, не виключене забезпечення заставою зобов’язання з поставки, що пов’язане з зустрічним зобов’язанням попередньої оплати товарів. У цьому випадку, якщо сторони не передбачили інше, зобов’язання вважається виконаним у день здачі товарів перевізникові (ч. 2 ст. 664 ЦК). У цей же момент припиняється і застава, що забезпечує виконання зобов’язання постачальником. Однак сторони в наведеному прикладі не позбавлені права на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК домовитися про інше, тобто про те, що застава діє до належного оформлення актів про приймання товарів за кількістю і навіть до закінчення гарантійного строку, протягом якого можливе пред’явлення до постачальника вимог з приводу поставки недоброякісних товарів, оскільки до цього моменту допустимо встановити факт неналежного виконання і зажадати виконання належного.