Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. Перешкоджати зверненню стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса може і договір застави, який не передбачає звернення стягнення на заставлене майно шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса.
5. Подача позовної заяви про звернення стягнення на заставлене майно до третейського суду можлива, якщо сторони передбачили таке в договорі застави або уклали щодо цього спеціальну угоду.
6. З метою забезпечення прав кредиторів-заставодержателів ч. 3 ст. 590 ЦК передбачає можливість звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, або порушення цього строку, у разі ліквідації юридичної особи — заставодавця. Це положення не перешкоджає застосуванню частини другої ст. 20 Закону «Про заставу», що надає заставодержателю право звернути стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов’язання при реорганізації юридичної особи (злитті, приєднанні, поділі, перетворенні).
Слід також враховувати, що як при злитті, приєднанні, поділі і перетворенні, так і при виділі, кредиторам надається право вимагати дострокового виконання зобов’язання (ч. 1 ст. 107 ЦК), а отже, і право вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням цієї вимоги. Невиконання цієї вимоги є підставою для звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави.
7. Закон «Про заставу» не вирішує питання про момент виникнення права звернути стягнення на заставлене майно у разі смерті боржника-заставодавця. Відповідно до ст. 1281 ЦК кредитори спадкодавця вправі пред’явити свої претензії до спадкоємців (спадкового майна) незалежно від настання строку вимоги. Тому моментом виникнення права звернення стягнення на заставлене майно у разі смерті боржника-заставодавця слід визнати день його смерті, оскільки основна (забезпечена заставою) вимога при цьому може бути пред’явлена в будь-який час протягом шести місяців із дня смерті боржника (ст. 1281 ЦК).
8. Заставодержатель на свій розсуд вибирає речі (права), на які слід звернути стягнення у зв’язку з невиконанням боржником забезпеченого заставою зобов’язання, якщо предметом застави є кілька речей (прав). Якщо заставодержатель звернув стягнення на одну із заставлених речей (одне з заставлених прав), він не позбавляється права згодом звернути стягнення на інші речі (права), що є предметом застави, якщо до цього часу забезпечене заставою зобов’язання не припинене.
9. Спеціально встановлено (ч. 6 ст. 20 Закону «Про заставу»), що звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (під державним тут розуміється і підприємство, в статутному фонді якого не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) є об’єктом права державної власності) провадиться тільки за рішенням суду. Заставодержателі можуть одержати відомості про розмір частки паїв, акцій або про кількість акцій, що перебувають у власності держави, із Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців. Належить враховувати, що ст. 20 Закону «Про заставу», яка встановлює особливості реалізації майна підприємств, майно (акції) яких знаходиться повністю або частково в державній власності, змінювалася вже після введення в дію Конституції України. Отже, поняття державної власності, що міститься в цій статті, не може бути поширене на комунальну власність.
Слід, однак, визнати, що Закон «Про іпотеку», що не допускає застосування положень раніше прийнятих законодавчих актів всупереч цьому Закону, не передбачає будь-яких особливостей звернення стягнення на майно державного підприємства. Тому суворо відповідно до букви названого Закону звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства можливе і в позасудовій формі.
10. Стаття 590 ЦК не передбачає прямо можливості звернення стягнення на заставлене майно поза публічно-правовими формами, але ж не виключає такої можливості. Така можливість передбачається ст. 36, 37 Закону «Про іпотеку» (див. п. 24 коментаря до ст. 575 ЦК), ст. 26 — 29 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
11. Заставодержатель рухомого майна на власний розсуд вправі обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави (це право не може бути обмежене договором): 1) вимагати передання йому заставодавцем рухомого майна, що є предметом застави, у власність; 2) вимагати надання йому можливості продати предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета застави з третьою особою або шляхом проведення публічних торгів; 3) вимагати відступлення права грошової суми, яка забезпечена заставою; 4) вимагати від заставодавця здійснення переказу грошової суми, що є предметом застави, або здійснити списання такої грошової суми з поточного рахунка заставодавця, якщо така можливість передбачена договором застави. Використання названих позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє заставодержателя права звернутись до суду з заявою про звернення стягнення на заставлене рухоме майно. Це випливає із частини другої ст. 24 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207].