Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. Оскільки грошове зобов’язання може виконуватися внесенням грошової суми в депозит, застава, якою забезпечується виконання грошового зобов’язання, припиняється також внесенням відповідної грошової суми в депозит нотаріуса (ст. 29 Закону «Про заставу» [64]). Маються на увазі випадки такого способу виконання, передбачені ст. 537 ЦК. При цьому застава припиняється, якщо внесена в депозит грошова сума повністю покриває суму боргу.
4. Втрата заставленого майна відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК припиняє заставні правовідносини. У контексті зазначеної статті втрату належить розуміти як такі випадки, коли предмет застави зник або втратив споживчі якості у результаті дії людей, тварин або сил природи, тобто виключається економічно доцільне його відновлення. Однак втрата предмета застави сама по собі далеко не завжди припиняє зобов’язання з приводу застави. На заставодавця, з вини якого заставлене майно було втрачене, зіпсоване, пошкоджене чи загинуло, якщо договором застави не встановлено інше, покладається обов’язок замінити його чи відновити (ч. 2 ст. 587 ЦК). Навіть у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави (ч. 2 ст. 580 ЦК).
Ясно, що цей обов’язок заставодавець несе в рамках заставних зобов’язальних правовідносин. Таким чином, втрата предмета застави тягне припинення застави тільки тоді, коли заставодержатель не дав згоди на заміну предмета застави. Застава припиняється також, якщо відповідно до договору заставодавець не виконує свій обов’язок замінити заставлене майно. Але заставодержатель у такому випадку не позбавлений права вимагати заміни заставленого майна і пред’явлення в суді позову про примушення заставодавця до виконання цього обов’язку і внесення відповідних змін у договір. Задовольняючи позовні вимоги, суд може внести зміни до договору застави у зв’язку із заміною предмета застави в редакції, наданій заставодержателем, якщо в позовній заяві новий предмет застави описаний відповідно до вимог ст. 584 ЦК і ст. 12 Закону «Про заставу». Суд також може зобов’язати заставодавця або обидві сторони, якщо це необхідно, надати опис того майна, що буде заставлене в порядку заміни предмета застави, що втрачений.
5. Набуття заставодержателем права власності на заставлене майно припиняє заставу. Це правило п. 4 ч. 1 ст. 593 ЦК і ст. 28 Закону «Про заставу» стосовно зобов’язальної частини застави є лише конкретизацією щодо застави ст. 606 ЦК, що формулює загальне правило про припинення зобов’язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
6. Правило п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК і ст. 28 Закону «Про заставу», що передбачає припинення застави у разі реалізації (примусового продажу) заставленого майна, викликає інтерес як таке, що виражає позицію законодавця з питання про момент припинення заставних правовідносин. Законодавець виходить з того, що звернення стягнення на заставлене майно не припиняє застави (тобто речових і зобов’язальних правовідносин з приводу застави). Застава припиняється тільки з моменту реалізації (примусового продажу) заставленого майна. Це правило слід за аналогією застосовувати і до випадків, коли на виконання заставного зобов’язання заставлене майно передається у власність заставодержателя: до моменту такого передання застава зберігається.
Це спеціальне правило про момент припинення застави узгоджується зі зробленим у цьому виданні загальним висновком про те, що присудження до виконання в натурі не припиняє зобов’язання, оскільки воно припиняється тільки виконанням рішення суду про присудження до виконання зобов’язання в натурі.
7. Закон допускає (за встановленими винятками) заставу майнових прав. Багато з них зі спливом часу припиняються. Припинення заставленого права, природно, припиняє речові та зобов’язальні правовідносини з приводу застави, предметом якої є ці права. Слід, однак, враховувати, що закінчення строку позовної давності, встановленого для захисту заставленого права, не припиняє ні заставленого права, ні застави, предметом якої є ці права (але воно зазвичай виключає захист суб’єктивного права).
8. Особливою підставою припинення застави є скасування її ухвалою господарського суду. Воно можливе в тих випадках, коли предмет застави входить до складу цілісного (єдиного) майнового комплексу підприємства-боржника, що підлягає продажу відповідно до плану санації (п. 1 ст. 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [134]).