Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Капітан Прівєженський грав дуже обережно, гарячих карт не продаючи взагалі й часто пасуючи одразу після роздачі; однак тричі він послідовно підвищував ставки й торгувався до кінця. Але оскільки він робив це з жовнірською реґулярністю, то всі хутко його розкусили й відступали, щойно він кидав виклик. Тож, хоча він зберігає дивовижний спокій і не зраджується ні словом, ні жестом, ні виразом обличчя, наш капітан ніколи великих сум не виграє.
Доктор Конєшин, своєю чергою, був послідовно непередбачуваним. Такі гравці відомі — якщо пощастить, вони загрібають маєтки, коли ж не пощастить, то маєтки програють.
Юнал Таїб Фессар — це окремий випадок. Він нудився. Він нудився, коли програвав, і нудився, коли виграв. За столом усе робив неохоче, мимоволі й механічно. Чи й справді гра та гроші не мали для нього значення, а тому це не було для нього жодним випробуванням, — а чи турок саме так зараджував собі в момент випробувань? Лисий худорлявий чоловік левантійської вроди, з венами, напнутими під засмаглою від сонця й морозу матерією, мов фортепіанні струни, — немає у ньому кісток і м’язів, а є лише сухожилля і суглоби; коли він посміхається, криві зуби скриплять у яснах, коли він ковтає густу каву, кадик коле шкіру шиї, наче шовкопряд вилуплюється йому з горла. Довгими нігтями він постукує по сорочці карти, клацає пальцями, як кастаньєтами. Якби вдарити його по яйцеподібному черепі, то пролунав би сухий, наче від дуба, стукіт.
Пан Фессар повертався із переговорів у Константинополі. Він представляв в Іркутську інтереси комерційної компанії, що торгувала в басейні Середземного моря природними багатствами Сибіру, переважно крижлізом, тунґетитом й оловом. Він стверджував, що в Іркутському губернаторстві провів половину свого життя.
Оповідаючи Алєксєю Фйодоровічу мальовничі історії з Краю Лютих, він, здавалося, нудився трохи менше.
— І не вірте західним геологам, вони продадуть вам мапи, з яких можна прочитати історію гір, розташування доісторичних сіл якутів і родовища рідкісних мінералів, але на лютих вони не мають нюху. Беріть, пане, росіян, поляків, зрештою, людей з Балкан після австрійських університетів. Ми мали колись фахівця з Америки… Чия тепер черга, пане докторе? Ми мали такого задаваку з полів Аляски, ну що ж, kurtlu baklanin kor alicisi olur, двадцять тисяч пішли на сліпе буріння і теплі ями.
— Я чув, що є повна карта студених родовищ…
— А, знаменита Мапа Ґроховського! Можете бути впевнені, що в перший же тиждень після приїзду ви отримаєте тузінь пропозицій придбати Ґроховського, темні типи, волоцюги, бывшие каторжники, мартинівці, мисливці за багатством, ви не уявляєте, що то за місце; ще зовсім нещодавно Капська провінція, перед тим Каліфорнія, — а тепер авантюристи й мандрівні птахи з усього світу тягнуться гуртом просто туди: за Байкал, у Зиму. Пане Бенедикте, ви продаєте, чи ні? Ну, не мусольте ту карту без кінця — кладіть або відпускайте. Ех, кава вистигла, собаці такі помиї дати.
— Кладу вогняну даму.
— Кладу вісімку, — сказав капітан Прівєженський. — Зачекайте, а хіба общество Чушинa заздалегідь не має концесії на експлуатацію цих родовищ? Та ж вони знають, певно, що і де видобувають?
— Це залежить від того, з чим вони працюють. Якщо йдеться у цьому прикладі про черемховське приморожене вугілля, то благослови їх Бог. Але якщо йдеться про крижлізо… Ну то що? Алєксєй Фйодоровіч?
Чушин витер лоб.
— Ви любите мене лякати, пане Фессаре, ви зла людина.
— Я його лякаю! Ну подивіться, панове! Стою і чекаю, десять і десять. Пане докторе?
— Пас. — Конєшин відклав скомпрометовану руку й закурив ще одну цигарку. — Але публіка читає, зокрема й толстые журналы, а «Образование» або «Современный Мир» нещодавно опублікував велику статтю. Сибірський тунґетит… у кожному разі, к о п а л е н ь тунґетиту не існує, чи не так?