Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Увесь день трамваї з гуркотом котилися униз по стрімкому береговому схилу вздовж Гудзона на боці Поукіпзі, перевозячи вболівальників до берега. Сірий теплий туман висів над річкою. Білі електричні пороми курсували вперед і назад, перевозячи шанувальників на західний берег, де на них чекав оглядовий потяг із 13 відкритими платформами з трибунами та білими поручнями. О 17:00 більш ніж 75 тисяч людей вишикувалися на обох берегах річки, сидячи на пляжах, стоячи на пристані, умостившись на дахах, схилах і насипах уздовж перегонових доріжок, потягуючи лимонад і обмахуючись програмками змагань.
Перегони першокурсників були призначені першими, на дистанцію 3.2 кілометра, а потім із годинними інтервалами мали відбутись змагання юніорських команд на дистанцію 4.8 кілометра і, нарешті, основних університетських команд на дистанцію 6.4 кілометра. Коли Джо і його екіпаж виводили свій човен «Місто Сіетл» від елінга на річку, вони мали змогу вперше добре поглянути на видовище регати в Поукіпзі. Точно за 1.6 кілометра вгору по течії від ширяючого, павукоподібного двокілометрового сталевого прольоту старого залізничного мосту, збудованого в 1889 році, низка 7 однакових човнів на якорі простяглася через річку, щоб сформувати стартову лінію. У кожному човні сидів офіційний представник, готовий утримувати корму човна, призначеного на цю доріжку, доки не вистрілить стартовий пістолет. На 800 метрів нижче від залізничного мосту знаходився новий автомобільний міст, на якому стояли десятки інших офіційних представників. Між двома мостами і нижче до фінішу річка була забита яхтами на якорі, а їхні тикові палуби переповнювали вболівальники перегонів, багато з яких носили новенькі морські білосніжні костюми і яскраво-сині фуражки із золотими галунами. Каное і дерев’яні моторні човни снували серед яхт. Лише 7 перегонових доріжок залишали посередині річки чіткі й відкриті смуги води. Недалеко від фінішу блискучий білий 76-метровий катер берегової охорони «Шамплейн» стояв прив’язаний у тіні похмурого сірого есмінця ВМС США. Екіпаж останнього прибув, щоб повболівати за мічманів із Аннаполісу. Вгору і вниз по річці різноманітні парусні судна з чорними корпусами — шхуни і шлюпи, віком починаючи від минулого століття, також стояли на якорі. Яскраві ряди морських вимпелів звисали з їхніх снастей.
Коли човни першокурсників підійшли до припнутих човнів на стартовій лінії, катери тренерів стали позаду своїх екіпажів. Їхні бортові двигуни гуркали і клекотіли на холостому ходу, випускаючи білі клуби вихлопних газів із вируючої води за ними. Слабкий запах дизельного палива висів над річкою. Том Боллес, у своєму щасливому капелюсі, в останню мить прокричав інструкції рульовому Джорджу Моррі. Вашингтон був на третій доріжці, поряд із «Помаранчевими Сіракузами» на другій доріжці. Їх тренував легенда веслувального спорту, 84-річний Джим Ейк «Десятка», відомий тим, що вперше веслував у змаганнях у 1863 році, наступного дня після битви при Геттисберзі. «Помаранчеві» виграли три з останніх чотирьох чемпіонатів серед першокурсників, вони були чемпіонами, що відстоюватимуть своє звання, та вважались фаворитами перегонів.
Спека спала всього на градус чи два. Натяк на північний вітер злегка збрижував воду, що набула тепер свинцевого кольору у передвечірньому серпанку. Вимпели на парусних суднах ліниво колихались. Коли хлопці Вашингтона подали човен назад на стартову позицію, офіційний представник у заякореному човні на третій доріжці простягнув руку і схопився за їхню корму. Моррі гаркнув на Джорджа Лунда попереду, щоб той випрямив ніс човна. Потім він підняв руку, сигналізуючи стартерові, що його човен готовий веслувати. Джо Ранц глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтись. Роджер Морріс регулював свій захват весла.
За пострілом стартового пістолета Сіракузи відразу ж вискочили наперед, веслуючи із частотою 34 гребки, за ними йшов Вашингтон із 31 гребком. Усі інші — Колумбія, Рутгерс, Пенсильванія і Корнелл — почали відставати майже відразу. На дистанції 400 метрів униз по річці здавалося, неначе «Помаранчеві Сіракузи», як і передбачалось, мітять у лідери. Але на позначці 600 метрів Вашингтон підкрався і випередив їх, не піднімаючи частоти ходу. Коли лідери промчали під залізничним мостом позначку 1.6 кілометра, офіційні представники на мосту дали залп із трьох ракет, який означав, що човен Вашингтона на третій доріжці був попереду, але залишалося пройти ще другу половину дистанції. Поволі ніс човна Сіракуз увійшов у поле зору Джо, тільки-но починаючи відступати позаду нього. Він проігнорував це, зосередившись на веслі в його руках, сильно і плавно протягуючи його, веслуючи комфортно, майже без болю. На позначці 2.4 кілометра хтось у човні Сіракуз зловив краба. «Помаранчеві» на мить запнулися, та майже відразу відновили свій ритм. Але це вже не мало значення. Вашингтон був на дві з половиною довжини попереду. Корнелл, який ішов третім, майже зник із поля зору, перебуваючи ще на вісім довжин позаду. Джордж Моррі крутнув головою, швидко оглянувся і був вражений довжиною дистанції їх випередження. Тим не менш, як і в перегонах проти Каліфорнії у квітні на озері Вашингтон, він скомандував підняти частоту ходу на останній сотні метрів, просто задля видовищності. Ще один залп із трьох ракет вибухнув у момент, коли хлопці Тома Боллеса перетнули фінішну лінію на дивовижні 5 довжин попереду Сіракуз.