Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
Свердруп ретельно перевірив кожен підрахунок товариша.
— Ти не боїшся, що не вистачить продуктів? — запитав він Фрітьофа.
— Ми ж беремо рушниці. Не може бути, щоб по дорозі ми не здибали тюленів чи ведмедів. З голоду не вмремо.
Але на чому везти сотні кілограмів спорядження? Без саней не обійтися. Треба зробити їх на зразок уже випробуваних у Гренландії. Легкі, скріплені ремінцями, пристосовані до переходів і по кострубатій, посмугованій щілинами кризі, і по мокрому снігу. Одне слово, ті самі славнозвісні нансенівські сани — втілення винахідливості і передбачливості.
Весь екіпаж корабля з запалом узявся до роботи. Почали посилено тренувати собак, призвичаюючи їх до все довших і важчих переходів. Пошили теплі й легкі спальні мішки з хутра, а також намет. Але найбільше часу полярники згаяли на спорудження човна.
— Не брати ж нам важких шлюпок, як ті, що їх тягли за собою по кризі багатостраждальні попередники, — мовив Нансен.
Він знав, що човен має бути легкий, як каяки, що ними користуються ескімоси в Готхобі. Але як його тут зробити? З чого? Після багатьох невдалих спроб каркас човна виготовили, нарешті, з бамбукових палиць і обтягнули його водонепроникним полотном. Човен важив лише вісімнадцять кілограмів.
Одяг мандрівників — це теж дуже важлива справа в оснащенні рухомих полярних експедицій. Маючи вже за плечима великий досвід гренландського походу, Нансен вагався: брати хутряний одяг чи ні. Ніхто ж бо не знав, при яких морозах доведеться мандрівникам чвалати по снігу й по кризі. Але пробні марші, проведені взимку при морозі від тридцяти до сорока градусів за Цельсієм, показали, що хутряне вбрання надто важке.
Істотно було поліпшено кухоньку Нансенової конструкції. Тепер її оснастили гасовим пальником замість спиртового. Багаторазові випробування кухні на морозі дали добрі наслідки: ста грамів гасу вистачало, щоб зварити кілька літрів супу і витопити з льоду п'ять літрів води для пиття.
Кожен учасник експедиції, як тільки міг, допомагав готуватися до походу. Один переписував на тонкому папері корабельний журнал «Фрама», другий — астрономічні таблиці. Весь екіпаж дбав про те, щоб усе, що Нансен брав з собою, важило якнайменше.
В цій гарячковій атмосфері полярники не забували одного — своїх свят. На різдво, яке мандрівники уже вдруге відзначили серед льодів, «Фрам» перетнув вісімдесят третій градус північної широти, побивши всі рекорди, що їх будь-коли встановлювали інші судна. Отже, урочистість була подвійна. Після святкової вечері влаштували концерт. Ті члени екіпажу, які незабаром мали повертати на батьківщину, додому, виголосили багато промов, тостів і побажань на честь тих, що вирушали на полюс.
Люди, що звикли вже до тріску й гуркоту льоду, почувалися безпечно на неприступному «Фрамі». Навіть на дужчі, ніж звичайно, струси корабля ніхто вже не звертав уваги.
Увечері першого січня 1895 року кухлі на столі в кают-компанії забряжчали гучніше, ніж завжди, а крісла, мов живі, відскочили вбік.
— Не пхайся! — пожартував хтось.
— Прищемило мені пальці, — незадоволено буркнув Хенріксен, потираючи руку.
— Доведеться вам тепер зачекати, поки я ще раз зварю какао, — гукнув Юелл з камбуза. — Каструля перекинулася, і все вилилося на підлогу.
— Хоча б чорнило не вилилося з чорнильниці. — Блессінг притьмом побіг до своєї каюти.
— Напевне, якась крижина стукнула нас зісподу, — мовив Нансен, спокійно намащуючи маслом шматок хліба.
Отак поговоривши, всі одразу ж і забули про це. У кожного було багато важливіших клопотів.