Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
Але Нансен утішав товаришів:
«Якби ми навіть не допливли до полюса, а опинилися біля берегів Європи, то й тоді наші спостереження та виміри були б сенсаційні й цілком достатні для обгрунтування доцільності нашої експедиції».
Розділ тридцять другий
«ПРОТИ ТУГИ Я БЕЗСИЛИЙ»
Усі можливі на той час наукові дослідження, спостереження і виміри провадилися на кораблі регулярно і з великим ентузіазмом.
Вимірюючи глибини Північного Льодовитого океану, Нансен дійшов дуже цікавого висновку. Видатні гідрологи і спеціалісти-полярники на підставі теоретичних припущень одностайно твердили, що Льодовитий океан дуже мілкий. Повірив у це й Нансен, беручи в експедицію тільки дві тисячі метрів троса для зондування морських глибин.
— Це й так багато, — казав він Свердрупові. — Але ж ти знаєш, я завжди люблю все «на виріст».
Одного грудневого ранку підвішений до троса зонд не дістав дна. Нансен був у розпачі, але не поступився.
— Не може бути й мови про те, щоб припинити вимірювання, — рішуче заявив він. — Що будемо робити, питаєте? Ну певно ж, не опускатимем рук. Просто розплетемо дві тисячі метрів грубого троса, а потім з двох сталок зробимо одну довжиною чотири кілометри.
Своїм ентузіазмом він легко запалював товаришів. До роботи по черзі ставали всі, хто тільки міг. То було справжнє випробування терпеливості — риси характеру конче потрібної кожному полярпикові. Праця окупилася сторицею. Дослідники брали тепер проби дна з глибипи три і навіть чотири тисячі метрів.
Не меншою сенсанцією стало вимірювання температури води. Воно також спростовувало загальновизнану теорію про дуже низькі температури Північного Льодовитого океану. Виявилося, що під верхнім холодним шаром води міститься груба верства теплішої, а вже під нею температура знову спадає. Нансен, який завжди швидко робив влучні висновки, і тепер цілком слушно зауважив, що тепла вода в цьому «листковому пирогу» є, очевидно, якимсь не відомим досі відгалуженням Гольфштрему. Провадячи ці дослідження, треба було запастися неабияким терпінням. Вода, яку добували з різних глибин, миттю замерзала на морозі. Отож її одразу несли в камбуз і там чекали, поки розтане лід. Часто такі маніпуляції доводилося повторювати десятки разів тільки задля одного вимірювання.
Скотт-Хансен, якому найчастіше допомагали Юхансен і Блессінг, терпляче провадив серію геомагнітних вимірювань, що тривали іноді багато годин. На своїх колег, які поверталися промерзлі до кісток, з примороженими від дотику до металу пальцями, завжди чекав кок, щоб почастувати склянкою гарячого какао.
Темрява, що оповила все довкола, люті морози і одноманітне життя, в якому всі дні були схожі між собою, мов дві краплі води, — все це могло б зробити людей апатичними. Нансен і тут усе передбачив. Використовуючи кожну нагоду, він влаштовував свята, щоб хоч трохи урізноманітнити побут на кораблі: Новий рік, іменини учасників експедиції, якісь сенсаційні наукові відкриття — а їх не бракувало — ба, навіть народження щенят. Тринадцятого грудня улюблениця всього екіпажу Квік привела тринадцятеро щенят. По одному для кожного! «Такий день треба якось відзначити», — одностайно вирішили всі. Чим же відрізнялося свято від будня? Тут, на вісімдесятому градусі географічної широти, серед завжди однакового краєвиду, за тисячі кілометрів од батьківщини, від близьких? Звісно, тільки розкішним частуванням.
Урочисто відзначили на «Фрамі» також різдвяні свята. Каліграфічно написане на гарному папері меню оповіщало: суп з яловичих хвостів, рибний пудинг, пюре, полите топленим маслом, оленяча печеня з квасолею, горошком і смаженою картоплею; на десерт — печиво, варення, марципани, ананасові цукерки, тістечка ванільні і з кокосових горіхів, інжир та ізюм. Вибір напоїв був трохи обмежений: пиво, лимонад, чорна кава і цитриновий грог без жодної краплі алкоголю — так званий нансенівський напій.
— Життя прекрасне, — зітхнув після вечері Хенріксен, попускаючи пасок.
Інші мовчали, насолоджуючись запашним димом люльок і сигар, — у святкові дні вільно було курити в кают-компанії і в коридорах, а не тільки в камбузі, як у будні.
— Поїли ми оце тут, Фрітьофе, трохи краще, ніж у Гренландії, — зауважив, гладячи себе по животі, Свердруп.
Але Нансен удав, що не почув ущипливих слів приятеля.