Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Всі ці наші висновки, розуміється, мають лише провізорний характер. Можливо, з нашого поля зору випали деякі імена, тенденції, поодинокі факти. Можливо, притягнені до уваги й досліду, вони дадуть змогу впровадити корективи, виповнити прогалини, доповнити або й змінити де в чім подану тут картину. В наших умовах цілковитої нерозробленості багатьох важливих питань, не позбавлені певного значення й перші недосконалі історично-літературні «намітки».
1931
Примітки [до книги «Байка і притча в українській літературі XIX—XX вв.]{202}
Павло Павлович Білецький-Носенко народився 16.VIII.1774; походив з козацького старшинського роду і служив спочатку у війську. Р. 1794-го брав участь у військових операціях проти Польщі. Вийшовши в відставку з ранґою капітана, оселився в Прилуках. Служив у суді; потім став за штатного смотрителя Прилуцької повітової школи. Після реформи школи на трикласову був її почесним смотрителем, мав приватний пансіон, де викладав сам давні і нові мови, історію, географію, математику, риторику і поезію, навіть «съемку планов» і фортифікацію. Першою літературною його працею М. І. Петров уважає переклад французького роману Авґ. Ла Фонтена «Семейство фон Гальден» (рос. мовою). Літературна діяльність Білецького-Носенка була дуже розмаїта: він писав історичні романи, байки, балади, історично-літературні розвідки, сільськогосподарські та економічні трактати, популярні роботи з медицини і т. д. До української літературної роботи ставився спочатку неґативно, але потім захопився «духом малороссиянизма», «когда увидел на западе и юго-западе движение всех славянских племен возродить свою письменность». Умер 1856 р.
Література про П. П. Білецького-Носенка незначна. Головним джерелом все ще є стаття М. І. Петрова в його «Очерках укр. литературы XIX столетия». Деякі відомості про нього можна знайти в стороженківському архіві та «Малор. родословнику» Модзалевського. Так, напр., відомо, що він справляв враження «внушительным громким голосом, в особенности когда по педагогической привычке принимался экзаменовать… Его очень уважали, как писателя». (Из воспом. В. Ан. Стороженко. Стороженки, т. VIII, ч. 2, стор. 48).
Як байкар, відомий він великою збіркою «Приказки в чотирьох частях», надрукованою по смерті автора — Київ, в друкарні Е. Я. Федорова, 1871, стор. (V+123+142+X) та (132+133+VIII).
Приказки свої Білецький-Носенко попереджає цікавою передмовою (віршованою), яку подаємо нижче.
ПЕРЕДМОВА ДО МОЇХ КАЗОК