Український патріот з династії Габсбургів
- Автор: Терещенко Юрій, Осташко Тетяна
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-058-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Український патріот з династії Габсбургів». Краткое содержание книги:
Листування В. Габсбурга з К. Гужковським, М. Васильком, Є. Чикаленком, митрополитом А. Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. У книзі вміщено багатий ілюстративний матеріал.
Видання друге, доповнене.
Натомість берлінські «Німецькі вісті» доводили, що В. Габсбург завжди був ворогом Німеччини й переконливо це виявив під час свого перебування в Україні у 1918 р. на чолі групи австрійських військ. Очевидно, ця публікація переслідувала мету позбавити ерцгерцога підтримки баварських монархістів, які виявляли інтерес до акції В. Габсбурга237.
В уенерівських дипломатичних колах констатувалось, що В. Вишиваний намагається заручитися у своїй діяльності також підтримкою Англії, Ватикану та іспанського короля. Віденський тижневик «Воля» в одному з вересневих (1921 р.) оглядів преси навів, зокрема, сентенцію львівського «Українського вісника», що «тільки англо-німецька комбінація може врятувати українську справу від загибелі». Англія при співпраці німців, котрих, мовляв, знає вже Україна, «за котрими подекуди й тужить, котрі мають потрібні сили до привернення нормальних відносин на широких українських степах, котрі мають там своїх земляків на Херсонщині, — може повернути волю, добробут і щастя українському народові та рівновагу виселеній Европі. Українські політики не повинні залишити нагоди добратися до цих чинників». Якщо ідеологом англійсько-німецької орієнтації, як зауважує «Воля», був Д. Донцов, то практиком її «з давнього часу став пол. Вишиваний». «Не претендуючи ні на лаври Симона Петлюри, ні на галицький престол д-ра Петрушевича, він послідовно добирався до названих газетою «чинників» протягом скілько років підряд, творячи свою власну течію національної української політики»238.
Міністерство закордонних справ УНР намагалось отримати якомога детальнішу інформацію про зовнішньополітичну діяльність В. Вишиваного, яка супроводжувалась досить суперечливими звістками. У вересні 1921 р. місія УНР в Угорщині повідомила міністерство закордонних справ УНР «про якусь спільну організацію у Відні всіх правих українських кругів». Серед ймовірних лідерів організації називались: В. Вишиваний, Є. Чикаленко, Д. Дорошенко, В. Липинський, К. Лоський, І. Полтавець-Остряниця, В. Полетика. Як зазначалось у повідомленні місії, «вони мають утворити за допомогою Англії та Німеччини армію для боротьби проти більшовиків на Україні. Гроші начебто їм обіцяли дати німецькі банкіри; Англія та Німеччина буцім-то обіцяли їх визнати»239. У листі до голови дипломатичної місії УНР в Будапешті 6 жовтня 1921 р. в. о. міністра закордонних справ УНР О. Ейхельман вимагав «вивідати про нього (В. Вишиваного. — Авт.), якомога докладніше, зокрема, на яких людей п. Вишиваний найбільш опирається і яку поміч та підтримку дає йому Ватикан, еспанський король та Англія»240.
У відповіді представництва зазначалось, що іспанський король та принц Альбрехт Угорський є двоюрідними братами Вільгельма Габсбурга і підтримують його морально. А також повідомлялось, що полковник Вишиваний має намір поїхати до свого кузена, іспанського короля, від якого сподівається отримати протекційні листи до голів інших держав, між іншим і до короля Англії. Зазначалось також, що В. Вишиваний має великі зв’язки «з німецькими капіталістами», а також генералом Людендорфом. Серед співробітників, які були відомі місії, називались В. Полетика, Н. Бігарі, В. Андрієвський, В. Біберович241.
Міністерство закордонних справ УНР надіслало низці своїх дипломатичних представників в Європі обіжник від 16. XI. 21 р. за підписом А. Ніковського, у якому зверталась увага на те, що «акція» Вишиваного набрала досить значних масштабів і привертає до себе неабияку увагу української еміграції. Зазначалось, що В. Вишиваний намагається спертися у своїй діяльності на «реакційні баварські кола» і праві елементи української еміграції поза «Державним Центром», створеним діячами уенерівського напрямку в екзилі. Висловлювалась стурбованість, що «акціям виявляє тенденцію «до утворення при сприятливих умовах серед еміграції нового державного центру і зв’язана з антиреспубліканськими змаганнями частини правих кіл». Перед дипломатичними представниками, які репрезентували УНР, ставилось завдання звернути увагу урядових і громадських чинників відповідних держав, «що сама особа полковника Вишиваного нікому на Україні не відома, хоч «вишиванці» і утворюють за кордоном про нього «легенди», та що його змагання не мають під собою на Україні ґрунту. Чутки, які розпускає Вишиваний про підтримку його акції англійським урядом, абсолютно не відповідають дійсності і були недавно спростовані одним з авторитетних англійських представників за кордоном»242.