Робін Гуд

Так тривало доти, аж поки чинбар майже впритул наблизився до оленя й намірився розтягнути лук, щоб пустити своїй жертві під лопатку смертоносну стрілу. Але саме в цю мить Робін ненароком наступив на суху гіллячку, яка гучно хруснула під його ногою і примусила Артура різко обернутися.

Побачивши, що його викрито, Робін сміливо виступив з-за дерева й упевненою ходою пішов до незнайомця.

Стій! — закричав він, — Опусти зброю! Що ти за один, коли наважуєшся з таким нахабством вештатися тут? Скажу одверто — дуже ти скидаєшся на злодія, який прийшов красти королівського оленя.

Не твоє діло, на кого я скидаюсь! — відповів Артур Бленд. — А хто такий ти, що наважуєшся так зі мною розмовляти?

Про це ти зараз дізнаєшся! — мовив Робін, — Я сторож цього лісу! І королю відомо, що я охороняю тут його оленів. Отже, я мушу тебе затримати.

А скажи, друже, у тебе є помічники? — спокійно запитав Артур, — Бо не народився ще той, хто міг би затримати мене сам один.

Помічників у мене більше аніж досить, — відказав Робін, — Ось добрячий тисовий лук, а ось, при боці, гострий крицевий меч. Але для тебе, голубе, вистачить і дубового дрюка. Дай мені кілька хвилин, і я з задоволенням виб'ю з твоєї макітри усе нахабство.

Обережніше, друже! Гучними словами не вб'єш навіть миші, не кажучи вже про оленя, який встиг забігти казна-куди, поки ти тут репетував. Обирай собі зброю. Твій меч не страшніший для мене за соломинку, так само як і твій лук та стріли, бо ти скопитишся від першого мого удару.

Люди добрі, — гнівно вигукнув Робін, — чи бачили ви такого нахабу?! Ну гаразд, я ж тебе зараз навчу пристойності!

Він гарячково скинув пояс з мечем, пожбурив просто на землю свій лук і одним ривком видер з корінням молоде деревце, яке першим потрапило під руку. Мисливський ніж швидко докінчив справу, чисто обчухравши гілля.

Давай починай, хлопче! — мовив Артур Бленд, коли Робін приготував собі зброю. — І нехай мене забере чума, коли я не вичиню твою шкуру краще, ніж шкуру теляти на чоботи!

Зажди, — відгукнувся Робін, — здається, мій дубець

довший за твій. Давай їх зрівняємо, перш ніж ти спробуєш вичинити мою шкуру.

А мені це зовсім байдуже, — відповів хоробрий Артур, — В мого дубця цілком достатня довжина, в чому ти дуже скоро переконаєшся. Вісім з половиною футів, за один раз збиває з ніг бичка, — чинбар змахнув кийком над головою, — сподіваюся, що те ж саме чекає й тебе.

По цьому вони поплювали на долоні, міцно взялись за кийки і стали повільно кружляти один навколо одного, шукаючи вразливого місця.

Та сталося так, що Маленькому Джону цього дня дуже пощастило. По дорозі до села він зустрів торговця, в якого завжди купував одяг, і коротко сказав, що йому треба. Торговець охоче пообіцяв привезти все потрібне в ліс на початку наступного місяця. Виконавши доручення, Маленький Джон з насолодою повернувся під прохолодний захисток лісу й швидко подався тією стежкою, по якій щойно проходив Робін Гуд.