Робін Гуд

І вони разом подалися в корчму «Сім оленів».

Побачивши мідника з невідомим юнаком, корчмар лише мовчки звів від подиву брови і запобігливо кинувся їх обслуговувати.

Мідник замовив вина, а хлопець — кухоль пива. Хоч вино й не вважається прохолоджуючим напоєм і аж ніяк не просвіжає голову, проте мідник вирішив пити саме його, бо воно коштувало дорожче, ніж пиво, а платити за нього мав інший. Майстер Мідл спорожняв келих за келихом і зовсім не слухав хлопця, що розгортав перед ним плани, як краще спіймати Робіна Гуда.

Нарешті, під час невдалої спроби дотягнутись губами до чергового келиха, мідник упав головою на стіл і захропів. Тоді незнайомий юнак спритно розстебнув йому робочу сумку, витяг звідти папір, прочитав його і заховав у власний підсумок. Потому гукнув корчмаря, весело підморгнув йому і сказав, що мідник за все розплатиться, коли трохи проспиться. А Мідлу тим часом навіть не снилося, що йому доведеться платити за все частування.

Сам же юнак і не думав нікуди квапитись. Йому заманулося побачити, що, прокинувшись, робитиме Мідл. Він вийшов на подвір'я і, сховавшися за віконницею, став чекати дальших подій.

Невдовзі мідник широко позіхнув і потягся до келиха з вином.

Ну, друже, що ти там кажеш… Ее-е-ех!.. як краще спіймати того шибайголову? Гей, де ти? Куди подівся цей клятий хлопчисько?

Мідник тупо покрутив головою і побачив, що біля нього нікого немає.

Хазяїне! Чуєш, хазяїне! — загукав він, — Де той хлопець, який повинен за мене заплатити?

Не знаю, — різко озвався корчмар. — Може, він залишив гроші у вашій сумці?

Ні, він тут нічого не залишив! — загорлав Мідл, покопавшись у робочій сумці,— Ґвалт! Рятуйте! Мене обікрали! Слухай, хазяїне, тебе слід арештувати за державну зраду! Я прибув сюди у справах короля і сказав тобі про це уранці! А поки я тут спочивав, довірившись тобі як чесній людині… гик!., як вірнопідданому свого короля… гик!., хтось поліз у мою сумку й викрав важливі державні папери!

Перестаньте горланити! — обірвав його корчмар. — Що у вас пропало?

О, дуже, дуже важливі речі. Я мав при собі: по-перше, папір від мілорда шерифа Ноттінгема з печаткою самого короля з наказом… гик!., арештувати… гик!., відомого пройду… гик!., ватажка розбійників Робіна Гуда! По-друге, окраєць хліба. По-третє, паяльну лампу… гик!.. По-четверте, кілька моточків міцного шпагату. По-п'яте, шість різних ключів… гик!., до того ж цілком ще придатних. По-шосте, дванадцять срібних пенні, які я заробив цього тижня… гик!., своїм чудовим ремеслом. По-сьоме…

Може, вже вистачить? — сказав корчмар. — І взагалі я дивуюся, що ви так говорите про свого друга Робіна Гуда. Хіба то не він сидів отут з вами, і хіба не ви пили з ним за вічну дружбу?

Що-о-о?!! Робін Гуд? — витріщив очі Мідл. — Якого ж біса ти мені не сказав?

А чого я мав про це говорити? Ви ж самі попереджали вранці, щоб я не дивувався, коли ви повернетесь сюди з самим Робіном Гудом!

Тепер мені все ясно, — простогнав мідник, — Він заманив мене сюди, навмисне споїв, а потім викрав документ, викрав окраєць хліба…