Panicoffski
- Автор: Кундер Ріо
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-114-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Panicoffski». Краткое содержание книги:
Латинські танці передбачають мінімум одягу, легкі рухи, легку музику, легкий секс. І от серед усього цього карнавалу до хлопця раптом приходить справжнє кохання.
Автор роману Ріо Кундер — насправді наш український поет Семен Либонь. Зараз він дійсно живе в Британії, і дійсно викладає сальсу. А про інші паралелі ми можемо тільки здогадуватися. Як фахівець, Семен твердить, що сальса — танець закоханих, у той час коли танго — це спогад про кохання. Спробуйте станцювати сальсу разом із героями Кундера-Либоня і зануритися в кохання у всіх його виявах — від легкого поверхневого аж до глибоко психологічного.
Перед вами один з рідкісних випадків, коли секс є не гарніром чи ілюстрацією, а головною темою, сюжетом та пружиною дійства. Секс — це танець. Танець — це кохання. Кохання — це сальса. Сальса — це секс. Коло замкнулося, і у вас немає виходу.
— Гм…
— Ми відпочиваємо у вихідні в сільській місцевості. Люблю їздити на вересові пущі. Ходити там на довгі піші прогулянки. Зупинятися в розкішних малих готеликах, досхочу спати, нікуди не поспішати, проводити цілі години, розмовляючи з ним за обіднім столом. Мені подобається це життя не серед богеми, а з реальним простим чоловіком зі своєю життєвою мудрістю, який досяг так багато, переборов усі лиха, що його спіткали. Якби ти знав, що він пережив! Він справжній боєць! Він досяг самих вершин у бізнесі, яким займається. Але я не певна, що саме для нього значу я. Не знаю навіть, чи кохає він мене. У нього, уяви, доросла дочка майже мого віку. Ми з нею добрі друзі.
— Не знаєш, чи любить тебе? Це добре, що любить свій бізнес. А от я кохаю тебе!
— Освальдо, я теж тебе дуже люблю, але як дорогого друга, якого мені дуже бракує. Я так часто про тебе думаю. І про те, як ми з самого початку домовлялися завжди бути друзями, хай би там що з нами трапилося.
— Так, Фабі. Я пам'ятаю, але я не можу. Я хочу бути емоційно рівним тобі. Я не хочу бути другим за значенням для тебе після якогось иншого чоловіка. Бо я — найкращий!
— Я найкраща, Освальдо! Дякую, що навчив мене вірити в це.
— Зрозумій, Фабіано, я не хочу кохати, а у відповідь задовольнятися тим, що я лише один із твоїх друзів.
— Ти дурненький хлопчик, — вона погладила Освальда по щоці, — ти найкращий друг. Я ніколи не розкривала комусь иншому себе всю, кожну свою думку. Ти знаєш усе моє життя. Чому ти так зник? Покинув мене? Освальдо, ми можемо бути дуже-дуже близькими. Джерардо мені дозволяє робити все, що мені лише закортить. Я хочу побачити твій світ. Ми можемо разом подорожувати. Хочу знову з тобою їздити, як тоді, коли ми зірвалися на два дні до Метца!
— Джерардо? Ти сказала Джерардо? Чи це не той Джерардо — власник Aquarium, друг Ніка? Фабі, скажи, що це не він. Ну не може ж бути в Лідсі ще якийсь Джерардо старшого віку?
— Так, це він. Він чудова людина.
— І багата.
— Не кажи так. Дійсно, він багата людина, але мені його гроші не потрібні. Розумієш? Мені й так життя в Лідсі з цим не дають. Всі говорять за моєю спиною, що я з ним через його гроші. Ну що ж, доведеться мені з цим якось жити.
— Вибач, Фабі, це — твоє життя, тобі його й жити. Але постать, яку ти згадала, мене аж ніяк не надихає. Мої вартості в житті абсолютно протилежні до тих вартостей, що їх сповідує твій Джерардо. Ти цього хіба не помітила? Мене ображає бути на одній дошці з ним для тебе і те, що ця дошка ще й схилилася в його бік. Добре, кицю, думаю, нам тепер варто зосередитися на суші. Поспішаю додому, — на мене чекають дружина й дитина.
— Гаразд, але перш ніж підеш, хочу лише сказати: коли ми з тобою були разом, я не була собою. Я святкувала свободу, експериментувала, досліджувала свої можливості. Я ХОТІЛА грішити, бути безсоромною. Хотіла, зокрема, на власному досвіді зрозуміти, як воно почувається зраджувати когось. Щоб збагнути, що почував Леандру, коли зраджував мене з иншими жінками. Я довела Леандрові й собі, що я — вільна людина. Ти мені в цьому дуже допоміг. Але я проста звичайна жінка. За вдачею я спокійна, не дуже весела, набожна й скромна людина. Багато пити, як це було з тобою, — це теж, до речи, не моє. Тож із тобою був чудовий момент життя, але це не було життя моє, життя для мене.
— Фабі, бажаю тобі ТВОГО життя. Всього тобі найліпшого. Saude!
— Saude! Будьмо! Якщо я тобі знадоблюся, в будь-яку хвилину буду там, де тобі потрібна. Пам’ятай це.
— Muito obrigado, gatinha…
Побачив анонс виставки Менотті в Буенос-Айресі, в культурному центрі Борхес, що починається наступного тижня. Тут нещодавно виставлялися Далі й Воргол, і ось тепер Нік. Я зрозумів, що мені треба звідси їхати, бо точно наштовхнуся на нього з цими клятими збігами. А поїду нарешті до Бразилії. Автобусом! Буду довго плентатися нескінченними дорогами й дивитися Бразилію з вікна. Доїду до Ріо за дві доби, поваляюся на Копакабані, подивлюся Корковаду з Христом-редендором з розпростертими руками, що височить над усім містом, а тоді вже — до Сантоса, пізнати місце, де народилася й мешкала Фабі. Може, це допоможе краще її зрозуміти? Люблю досліджувати рідні міста й містечка жінок, яких кохав або кохаю. Це — дивне відчуття: вона колись точно йшла ось цією вулицею, була у цій кав'ярні. Можливо, вона сиділа на цьому стільці? Може, її знала оця жіночка? Можливо, вона замовляла каву в оцього кельнера?