Panicoffski

Позавчора я опинився у земному раю. Ось де він, виявляється. Це — Ріо-де-Жанейро — найкраще, остаточне місце на землі. Трамвайчик на Санта Терезу, фунікулер на Корковаду й подорож підвісним трамваєм на Урку, що захоплює дух, нічне божевілля Лапи й літри випитих пив Brahma, Antarctica, Bohemia і Skol. Валяння на Копакабані перед готелем Copacabana Palace, прогулянка над озером — Lagoa й ботанічним садом. Смішні ліниві тваринки у Campo Santana в старому місті дещо подібні до білки, тільки втричі більші й без хвоста, дозволяють до себе підходити й нічого не бояться. Довелося навіть зупиняти перехожих, аби дізнатися, що то за створіння. З'ясувалося, cutia — південно-американський золотавий заєць, також відомий як аґуті, який, утім, на зайця якраз не дуже й скидається. А сьогодні я цілий день гуляю над океанським узбережжям, почавши під Лапою, де зупинився в дешевому готелику, й де ночами знімають клієнтів повії-трансвестити (такі гарні, що в певному моменті здається: найвродливіші бразилійські жінки — це чоловіки). Я пройшов Ґлорію з її милою церквою, що височить на пагорбі, далі парком Фламенґо й над пляжем Ботафоґо з його фантастичними видами на Корковаду. Тоді Урка, яку обійшов усю. Тут спокійні води океану закінчилися. Спокійні води — лише в затоці Ґванабара, яку Амеріґо Веспуччі сприйняв за велику річку, а тому й назвав місто Ріо-де-Жанейро (тобто «січнева річка»). Далі — ґрандіозна Копакабана й перехід на Іпанему над відкритою Атлантикою. Обидва — серед найзнаменитіших пляжів світу, й тепер я розумію чому. До захопливих незрівнянних видів океану, пагорбів, модерної архітектури додаються найгарніші зовнішньо у своїй масі люди на землі. Іпанема… Ось і бар Garota de Ipanema. Чи не тут попивав chopp Антоніу Карлос Жобім, коли побачив фантастичну дівчину, яка так надихнула його? Дівчина з Іпанеми — Girl from Ipanema. «Високе, засмагле, юне й гарне дівча з Іпанеми над морем гуляє, і кожен, повз кого проходить, видихає: «а-а-ах!» Я бачу її краєм ока зі спини біля входу до бару. Вона міцно стискає руку дужого стрункого чоловіка. Вони про щось говорять із кельнером. Я проходжу повз них, не обертаючися, і прямую в бік Леблону. Я впізнав би їх безпомильно будь-де і будь-коли. Це були Фабіана де Роберто і Ріо Кундер.