«Батько народів» очима часу
- Автор: Медуниця Михайло
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - ««Батько народів» очима часу». Краткое содержание книги:
Ось про це, власне, і цитатний детектив Михайла Медуниці Батько народів очима часу, який не можна переповідати, бо побудований він справді виключно на цитатах; його треба читати, беручи на карб мудрість наших пращурів та уроки і с торії.
Про подію на Красній площі Сталіну доповіли негайно. На жаль, помилився Дмитрієв: Сталін у той день не виїздив з Кремля. Вуса, які він розгледів у глибині машини, належали не йому, а Анастасу Мікояну, котрий їхав в один з підмосковних колгоспів разом з французьким дипломатом... Поїздку довелось відкласти: у дипломата в результаті стрілянини, відкритої з Лобного місця, було прострелене вухо. Та цим і обмежелись всі завдані пошкодження. Якщо, звичайно, не враховувати того міліцейського сержанта, якого було збито машиною. І, звичайно, самого Дмитрієва.
З цього випадку зробили зразковий процес із серії боротьби з "ворогами народу". Процес був закритий: ніхто не повинен був знати про замах на улюбленого вождя. Але народу було задіяно немало. Понад тридцять слідчих НКВС працювали над розкриттям чергової "правотроцькістської" змови. Понад дві тисячі чоловік — практично всі, хто так або інакше був знайомий коли-небудь із Савелієм Дмитрієвим, були притягнуті свідками у цій справі. А вже такі явно підривні елементи, як безвинний солдатик Андрій Ященко (на своє нещастя, сусід Дмитрієва по ліжку в казармі), а тим паче брат Савелія — Христофор Дмитрієв, з яким вони, до речі, не бачилися більше десяти років) неважко підрахувати, що тоді Савелію було всього дванадцять, та яке це має значення, якщо йде мова про ворогів народу), — ці, звичайно ж, проходили у справі як звинувачені.
Їхня доля невідома: мабуть, матеріали на цих двох (і ще Бог знає скількох людей) були виділені в окреме провадження і підшивалися окремо. Що ж стосується Савелія
Дмитрієва, то його вилікували в госпіталі, після чого піддали таким звірячим і витонченим тортурам, що від їх опису утримаємося...
Може, настане час, і комусь пощастить детальніше розібратися з цією справою, отримавши додаткові матеріали з архівів. І напевно з’ясується, що пильні контррозвідники "викрили" завдяки Дмитрієву не одне вороже угрупування.
Що ж до Дмитрієва, то слідство у його справі велося майже сім років. Рішенням колегії Верховного суду СРСР від 25 серпня 1950 року колишнього єфрейтора Червоної Армії Дмитрієва Савелія Федоровича було засуджено до вищої міри покарання. Розстріляли його того ж дня у дворі внутрішньої в’язниці на Луб’янці.