* * *
Книжечка "Сповідь коханки Сталіна" написана від першої особи. На обкладинці прізвище автора — Леонард Гендлін. Я здивувався — ну не міг же бути полюбовницею у Сталіна єврей. Не повірив. Виявляється, автор Леонард пише від імені й за дорученням відомої оперної співачки. Але прізвище чомусь-то поставив на обкладинці своє.
І це не найудатніше, що він собі дозволив.
Я завдяки товаришу Сталіну не сталініст. Але він теж певною мірою людина. І абсолютно не сумніваюсь, що у нього були потреби отак нічкою після його Десяти сталінських ударів нанести удар і якій-небудь жінці. З холостяками це трапляється. Та й загалом багато хто з чоловіків тягнеться до жінок.
Але я, будучи людиною вишукано вихованою, намагаюсь не бути присутнім при статевих актах інших людей. У мене склалось враження, що чоловікові і жінці в такі миттєвості хочеться побути самим.
А тут раптом все просто навпаки. Мовляв, швидше читайте книжечку, — я вам все оповім. Тим паче, що "другою людиною, котрій Сталін довіряв, був його секретар Поскрьобишев". А хто був першим, ви, мов, зараз і дізнаєтесь.
На відміну від Леонарда Гендліна, я дозволю собі називати її В. А. За ініціалами.
Коли В. А. вперше співала зі сцени Великого театру перед Й. В., вона дуже хвилювалась — "у мене трусились коліна". Як показали подальші поди, саме коліна трусились недаремно.
Правда, щоб ми, читачі, не подумали чого-небудь гривуазного, В. А. повідомляє про власного чоловіка, що "наше подружнє життя склалося дуже невдало... Ми вирішили жити окремо і незалежно, але без розлучення". Мовляв, не подумайте, що хтось там зраджував чоловіку, хоча б і з товаришем Сталіним. Тобто все не без цнотливості. Тим більше, що "красива жінка і повинна подобатись чоловікам, чи не про це писали філософи, поети і драматурги всіх часів і народів?" Якщо довіритися В. А., то, наскільки я збагнув, "драматург всіх часів і народів" був кривоногий, гнилозубий, рябий і навіть короткого зросту. Що всіляко компенсували його охорона та обслуга. "До мене підійшов мужчина середнього зросту, привітався..."; "Чоловік високого зросту проводив мене..."; "Мужчина гігантського зросту, мабуть, старший, голосно наказав..." Та і шофер був "великий, сильний чоловік..."
І як В. А. успіла їх всіх обміряти? Невже вона з рулеткою на підмосковні дачі приїздила?
Я зовсім не вважаю, що В. А. повинна була із закликом "За Вітчизну! За Сталіна!" пірнати в постіль. Але мені здається, що товариш Сталін хоч і не був" з густими віями", але теж був досить неабиякою людиною. Хоча, звісно, і не шофер, котрий виявився "зі шкірою мідного відтінку і незвичайним чоловіком". Мені якось образливо за товариша Сталіна. Ну що ж, що "кістлявий, торс миршавий і короткий, ступні ніг надто довгі"? Неприємно, звичайно, мабуть. Ну потуши світло і дивись у стелю. А якщо тобі тричі дали Сталінську премію, то й кістки можна погладити. Не розвалишся. Ніби то інші без кісток.
