Крабат
- Автор: Пройслер Отфрид
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-196-2
- Переводчик: Владимир Василюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Крабат». Краткое содержание книги:
«Крабат» — кращий твір Отфріда Пройслера — одного із найпопулярніших сучасних німецьких письменників.
— Якщо його світлість не заперечує… — Крабат вискакує на коня, показує маршалові місце позаду. Мить — і вони вихором вилітають із шатра.
З несподіванки яничари отетеріли, й пальцем не поворухнуть. Крабат несеться табором, гукаючи: «Розступись!» У нього за спиною звільнений маршал. Забачивши їх, навіть нубійська гвардія султана опускає піки і шаблі.
Крабат пришпорює коня.
— Міцніше тримайтеся, ваша світлосте!
Ніхто не насмілився перепинити їм шлях. Ось вони вже покидають табір, вихоплюються на чисте поле. Лише коли Крабат здійняв вороного в повітря, турки почали по них палити з усіх рушниць і гармат. Але ні турецькі кулі, ні турецькі ядра їм не загрожують, чути тільки їхній посвист довкола.
— Якщо молодчикам конче треба в нас поцілити, вони повинні стріляти кулями чи ядрами зі щирого золота, — заспокоює Крабат здивованого маршала. — Свинцеві й залізні набої для нас — ніщо, а стріли й поготів.
І ось ураганний вогонь припиняється, постріли вщухають. Несподівано до вершників долинає якийсь різкий шум. Шум дедалі дужчає. Крабатові-вершнику в небі не можна обертатися назад. Він просить маршала оглянутись. Той повідомляє, що їх переслідує велетенський чорний орел. Він кулею падає, затуливши собою сонце, прямо на них.
Крабат каже закляття, і ось між ними і орлом постає широченна хмара, густа й сіра. Орел проривається крізь ту хмару.
— Він цілиться у нас! — кричить маршал.
Крабат одразу збагнув, що це за орел, його не дивує, коли той загукав до них:
— Повертайтеся! Інакше вам смерть!
Голос видався Крабатові знайомим. Звідки? Та на роздуми часу нема. Крабат викликає бурю, яка повинна здмухнути орла з неба, як пір'їнку. Але султановому орлові навіть ураган не страшний!
— Повертайтесь! — кричить він. — Бо зараз вам каюк!
«Голос…» — думає Крабат. — Він пізнав його. Це голос Юра, його друга! Колись вони мірошниченками служили в козельбруському млині…
— Орел доганяє нас! — звучить у Крабатових вухах скрипучий голос маршала. Він пізнає і цей голос: — Стріляй, мушкетере! Твій мушкет заряджений! Стріляй!
— Немає ж золотого набою! — Крабат радіє, що знайшов відмовку. До того ж це правда.
Проте маршал Саксонії чи хто насправді той, що сидить ззаду, відриває від мундира золотого ґудзика.
— Заряджай і стріляй!
Юро, орел Юро, на відстані кількох помахів крил. Крабат і гадки немає, щоб його вбивати. Вдає, що заряджає рушницю золотим ґудзиком, але опускає її.
— Стріляй же! Стріляй! — кричить маршал.
Не оглядаючись, Крабат цілиться в орла. Просто так, навмання, через ліве рамено. Адже він твердо знає, що рушниця заряджена не золотим ґудзиком, а порохом. Лунає постріл! І раптом… пронизливий передсмертний крик:
— Краба-а-ате! Краба-а-ате!
Крабат здригається, випускає з рук мушкета. Затуливши обличчя долонями, він плаче:
— Краба-а-ате! Краба-а-ате!
Крабат прокинувся, стогнучи. Як так сталося, що він опинився за столом поряд із Андрушем, Петаром, Мертеном… Бліді, налякані, вони втупилися в нього. Тільки-но Крабат ловив на собі чийсь погляд, як той одразу опускав очі долі.
Майстер звично сидів у своєму кріслі, незворушний, наче дослухався до чогось.
Юро також не рухався. Він лежав грудьми на столі, розпростерши руки. Наче орлині крила, які щойно лопотіли в повітрі. Поряд із Юром — перекинутий келих, червоняста пляма на столі. Вино чи кров?
— Юру! — схлипуючи, кричить малий Лобош і кидається до нього. — Ти живий? Живий? Крабате, ти його вбив!
Крабатові здушило в горлі. Він рвонув на собі сорочку. І раптом бачить, що Юро ворушить рукою. До нього поволі поверталося життя. Опершись руками об стіл, він підвів голову. На лобі — кругла червона цятка. Саме посередині.
— Юру! — Малий Лобош термосить його за плече. — Ти живий, Юру? Живий?
— А ти що подумав? — усміхнувся Юро. — Ми ж гралися! От тільки голова гуде від Крабатового пострілу. Наступного разу нехай хтось інший грає Їрка. З мене досить! Я йду спати.