Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
Економіку великої країни Хрущов довів до того, що до кінця десятиліття його влади були введені картки на хліб.
Про те, що собою становила економіка Радянського Союзу в тому переможному 1961 році, розказує такий факт. Через шість днів після першого польоту людини в космос, 18 квітня 1961 року, Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР товариш Хрущов Микита Сергійович підписав таємне розпорядження: «Визнати необхідним подарувати від імені Уряду СРСР першому пілоту-космонавту СРСР майору Гагаріну Ю.А. та членам його сім'ї автомашину «Волга», житловий будинок, меблі та екіпіровку згідно з додатком... ». У списку тому багато всього доброго. В тому числі:
постільна білизна - 6 комплектів;
ковдри - 2 штуки;
взуття - дві пари (чорні і світлі);
сорочки білі - 6 штук;
шкарпетки - 6 пар;
хустки носові - 12 штук;
рукавички - 1 пара.
Якби не злітав Гагарін у космос, залишився б без шкарпеток і постільної білизни.
«Де ви знайшли хлопця з такою пролетарською біографією, таким аристократичним прізвищем, такою голлівудською посмішкою?..»
Микита Хрущов і Юрій Гагарін на Внуковському аеродромі після завершення космічного польоту (14 квітня 1961 року).
Ось вам «картина олією»: вождь наддержави, очільник першої у світі соціалістичної держави, лідер світового комуністичного руху особистим розпорядженням розподіляє носові хустки серед особливо відзначених.
Проте! Товариш, вір: скоро настане щасливе й радісне життя, коли всім буде за потребою.
7
3 липня 1961 року сталася аварія на К-19, першому радянському атомному підводному човні, озброєному балістичними ракетами з ядерними бойовими частинами. Через недоброякісне заводське зварювання розірвало трубопровід першого контуру реактора. Дозиметри зашкалили. Кришка реактора світилася фіолетовим світлом. Система охолодження реактора вийшла з ладу, почався стрімкий нагрів. Героїчними зусиллями екіпажу була створена позаштатна система охолодження.
Офіцери і матроси, які монтували нову, не передбачену ніякими інструкціями та проектами систему охолодження, отримали сильні дози опромінення. Тут же, на очах своїх товаришів, вони стали розпухати.
Додатково до всього був втрачений радіозв'язок. К-19 на одному реакторі в надводному положенні йшов у район, у якому за розрахунками командира корабля капітана 1 рангу Миколи Володимировича Затєєва повинні були знаходитися радянські кораблі.
Десять годин К-19 ішов без зв'язку, без можливості повідомити про те, що трапилося. Нарешті був помічений силует підводного човна, зв'язок з яким встановили сигнальними ракетами.
Смерть не змусила себе чекати. Вісім осіб померли через кілька днів. Потім смерть добралася й до інших. Скільки їх всього померло від отриманих доз, не знає ніхто. Центральний орган Міністерства оборони газета «Красная звезда» 26 грудня 1992 року (через 31 рік після події) повідомила: «Подальша доля всіх 139 членів екіпажу К-19 невідома».
Хтось з екіпажу з кимось підтримував зв'язок, хтось комусь писав, з кимось зустрічався. Але для нашої великої Батьківщини доля її синів байдужа. Нікого ні в уряді, ні в Міністерстві оборони, ні в керівництві флоту доля моряків більше не цікавила.
Ключовий момент
Слабким місцем плану операції (а заодно і великою проблемою начальника ГРУ генерала армії Сєрова, командувача ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Головного маршала артилерії Варенцова і всіх інших, хто був у змові) було те, що полковник Пеньковський не зумів встановити контакт з американським розвідником достатньо високого рангу, якому можна було б довірити долю планети Земля. Контакт довелося встановлювати з британською розвідкою, але уряду Великобританії вся інформація, передана Пеньковським, була непотрібна. Ця інформація стосувалася, насамперед, протистояння СРСР і США. Тому вона була потрібна тільки уряду США. Британці оцінили інформацію, показали її американцям, і тільки після того американці зважилися на контакт.
Інформація Пеньковського ставала відомою одночасно двом розвідкам і двом урядам. Такий стан не міг тривати довго. Тим більше, що американцям інформація Пеньковського вочевидь заважала.
Розділ 12
1
Маршал Радянського Союзу Москаленко, беручи під командування Ракетні війська стратегічного призначення і вислуховуючи повідомлення свого колеги, Головнокомандувача Військово-Морського Флоту адмірала Горшкова про нашу підводну ракетну могутність, недарма обурювався, що в американських човнів гарні імена, а в радянських не імена, а номери, як у зеків каторжних таборів. На флоті немов відчули невдоволення маршала і ситуацію виправили: К-19 отримала дуже гарне, хоча й неофіційне ім'я - «Хіросіма».